Мандела Нельсон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мандела Нельсон (1918 —) — південноафриканський політик і юрист, президент ПАР з 1994 по 1999 р.
Став президентом Африканського Національного Конгресу (АНК) з 1991 р.
Як організатор АНК був ув'язнений в 1964 р., де став символом руху проти апартеїду.
У лютому 1990 р. був звільнений, заборона на діяльність АНК була знята, він почав вести переговори з урядом про багаторасове майбутнє ПАР.
У травні 1994 р. був обраний президентом, після того як АНК отримав 63 % голосів.
Лауреат Нобелівської премії миру 1993 р. (разом з Ф. де Клерком).
Нельсон Роліхлахла Мандела) (народився 18 липня 1918 року), був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь в підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; зараз Мандела є стійким прибічником мирного шляху.[1] Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найбільш відомою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Незважаючи на те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу і АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лиш інтегральною часткою у загальній боротьбі з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократіїї у ПАР.
Отримавши понад сотню нагород за чотири десятиліття, Мандела зараз є поважним державним діячем, який продовжує висловлювати свою думку на найголовніші теми. У ПАР він також відомий під іменем Мадіба, почесним титулом, що надається старійшинам роду Мандели. Цей титул зараз вже є майже синонімом до імені «Нельсон Мандела». Багато південноафриканців також шанобливо називають його 'мкхулу' (дідусь).
[ред.] Ранні роки
Мандела був народжений у сім'ї Тембу в маленькому селі Куну району Мтатха — столиці Транскейських територій провінції Кейп Південно-Африканської Республіки. Батько Мандели, Гадла Генрі Мпаканьїсва, був учасником королівської ради народу Тембу, до чого його готували з дитинства; Мандела теж мав стати королівським радником. Батько Нельсона був помічником у справі здобуття трону Джонгінтабою Даліндіебо, який потім всиновив Манделу після смерті Гадли. Загалом батько Мандели мав чотирьох дружин і тринадцять дітей (чотирьох хлопчиків і дев'ятьох дівчаток). Мандела був сином третьої дружини Гадли ('третьою' за рангом), Носекені Фенні, в чиєму умці (маєтку) Нельсон провів більшу частину свого дитинства. Його ім'я Роліхлахла означає «Той, хто сам собі приносить неприємності».
В семирічному віці Роліхлахла Мандела став першим членом сім'ї, який мав іти до школи. Там учитель-методист дав йому ще одне ім'я, «Нельсон», на честь британського адмірала Гораціо Нельсона. Батько помер від туберкульозу, коли Роліхлахлі було дев'ять, і регент, Джонгінтаба, став його покровителем. Мандела відвідував місіонерську школу поряд з палацом регента. Дотримуючись звичаю Тембу, він пройшов обряд посвячення у шістнадцятирічному віці і вступив до інституту Кларкберрі, вивчаючи західну культуру. Перший етап навчання він завершив за два роки замість звичайних трьох.
У дев'ятнадцятирічному віці, у 1937 році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі, яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився боксом та бігом. Потім він вступив до університету Форт Хейр, де отримав ступінь бакалавра мистецтв. Там Мандела зустрів Олівера Тамбо, і вони стали друзями і колегами на все життя.
Наприкінці першого року навчання Мандела прийняв участь у бойкотуванні студентською радою політики університету, і його попросили піти з Форт Хейра. Невдовзі Джонгінтаба оголосив Манделі і Джастісові (власний син регента і спадкоємець трону), що організував для них шлюби. Обидва були з цього незадоволені і, щоб не одружуватися, втекли із розкішного регентського палацу до єдиного можливого місця: Йоганнесбурга. Після свого прибуття туди Мандела влаштувався на роботу охоронця копальні. Та це швидко припинилося, коли роботодавець дізнався, що Мандела був саме тим прийомним сином регента, що втік з дому. Потім він зміг знайти роботу клерка в юридичній фірмі, дякуючи зв'язкам його друга, адвоката Уолтера Сісулу. Працюючи, Мандела завершив здобуття ступеня в Університеті Південної Африки (UNISA) дистанційно, після чого почав вивчати право в університеті Вітуотерсренд. Протягом цього часу Мандела жив у поселенні, що називалося Александра.
