Історія США
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сполучені Штати Америки - досить молода держава, яка набула у XX ст. керівну роль у світі.
Зміст |
[ред.] Доколумбова епоха (-1492)
До появи європейців після 1492 Північна Америка була заселена різними індіанськими племенами, які потрапили туди з Сибіру за близько 12000 років тому через Берінгів пролив.
[ред.] Початок засвоєння європейцями (1492-1775)
Освоєння земель, які нині є територією США, почалося після плавання іспанського мандрівника Христофора Колумба, здійсненого у 1492.
Перше постійне поселення в сучасних США було засноване у 1565 у Флориді. Перше постійне англійське поселення було створене в Джеймстауні (Вірджинія) у 1607 році.
Релігійний і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела сюди багатьох поселенців як з Англії, так і з Німеччини та інших континентальних країн.
В кінці XVII століття маленькі ферми у прибережних районах півдня поступилися місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну та індіго. Хоча вже почали виникати міста, економіка півдня залишалася найменш розвинутою і найбільш сільськогосподарською в колоніальній Америці.
[ред.] Незалежність (1775-1800)
У XVIII столітті соціальний та економічний ріст тривав. Після того, як британські і колоніальні війська спільними зусиллями вигнали французів з Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754-1760 років), колоністи менше потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який з часом об'єднав колоністів проти Великобританії і привів до Американської революції (1775-1783 рр.).
Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусеттсу, Нью-Хемпширу, Коннектікуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсільванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної і Південної Кароліни і Джорджії. Згідно з Конституцією, написаною Конституційними зборами 1787 року, створено національний уряд.
Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував багато державних закладів, включаючи кабінет, монетний двір і перший банк США.
[ред.] XIX століття
В середині XIX століття територіальні надбання та експансія на захід змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту рабоволодіння на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі все менш терпимо ставилися до цього явища.
Криза назріла у 1860 році, коли республіканець Абрахам Лінкольн переміг трьох опонентів і став президентом. Південні лідери, які вважали, що втрачено можливість справедливого ставлення при республіканській адміністрації, сформували Конфедерацію. Ряд подій призвів до Громадянської війни (1861-65 рр.) - конфлікту між Північними штатами (Союзом) і Південними штатами, який завершився повною перемогою півночі і скасуванням рабства.
Кінець XIX ст. відзначається будівництвом залізниць і ліквідацією прикордоння з неосвоєними територіями. Були відкриті і досліджені великі поклади корисних копалин, а важливі технологічні інновації сприяли прискоренню індустріалізації.
В останні роки XIX століття також швидко збільшується кількість сучаних американських міст. Швидка індустріалізація привабила в міста велику кількість іноземців та жителів американського села.
[ред.] XX століття
1917-1918 - США брали участь у Першій світовій війні. Коли почалася Перша світова війна, США намагалися зберігати нейтралітет. Однак симпатії та інтереси американців були на боці Союзників (Антанти) і 6 квітня 1917 року США вступили у війну на їх стороні, зробивши важливий вклад у спільну перемогу. В 1919-1921 рр. "14 пунктів" президента Вілсона лягли в основу формування Ліги Націй.
Жінки отримали право голосу на виборах 1920 року. Американські індіанці стали громадянами держави за рішенням Конгресу 1924 року.
У 1920-х роках нація ставала все більш урбаністичною, і щоденне життя змінилося під впливом споживчої революції, що сприяло поширенню автомобілів, телефонів, радіо та інших приладів.
1929 - фондовий ринок Уолл Стріт зазнав краху, почалася Велика депресія. Конгрес ухвалив ряд законів, покликаних полегшити економічну кризу за рахунок серії заходів і реалізувати довготривалі соціальні та економічні реформи. Заходи проти депресії введені 1933 року.
Наприкінці 30-х років країни Осі (Німеччина та Італія) у Європі плюс Японія в Східній Азії порушили мир. Коли агресія держав Осі призвела до розв'язання у вересні 1939 року війни в Європі, США намагалися залишитися поза воєнними діями. Але 7 грудня 1941 року японці розбомбили Перл-Харбор. Президент Рузвельт оголосив війну, і через 4 дні Німеччина та Італія оголосили війну США. США вступили в Другу світову війну після нападу японців на Перл Гарбор 1941 року.
Після смерті Рузвельта у 1945 році президентом став Гаррі Труман. Через місяць війна в Європі закінчилася. Перед закінченням війни США створили і випробували атомну бомбу, скинувши атомні бомби на Хірошіму й Нагасакі (Японія) у серпні 1945. Капітуляція Японії у вересні 1945 року стала закінченням світової війни.
Погіршення відносин між США і СРСР відбулося в пізніх 40-х. Термін "холодна війна" використовувався для позначення боротьби за владу і престиж між західними силами і комуністичним блоком з кінця Другої світової війни і до 1989 року.
Під час "холодної війни" страх перед внутрішніми комуністами став національною нав'язливою ідеєю у 1950-х рр. Найпресловутішим переслідувачем комуністів був сенатор Джозеф Маккарті, який дав ім'я новій ері в американській історії - маккартизму ("полювання на відьом").
1950-1953 - участь в Корейській війні.
1961 - невдале вторгнення на Кубу (Плая Хірон).
В середини 50-х р. Америка була на вершині великого індустріального буму. У гонці за технологічну першість США першими провели випробування водневої бомби, але були другими після СРСР у запуску (31 січня 1958) штучного супутника і керованої міжконтинентальної ракети. Однак, американці домоглися швидкого прогресу в освоєнні космосу і розробці ракет. 1969 року перший американець висадився на Місяць.
У 1961 році представник старшого покоління Ейзенхауер поступився місцем наймолодшому за всю історію США президенту - Джону Кеннеді, який переміг республіканського кандидата Річарда Ніксона. Президент Кеннеді зіштовхнувся з труднощами в отриманні підтримки Конгресу для внутрішніх програм. Він також опинився у складній ситуації під час врегулювання кубинської ракетної кризи 1962 року, коли СРСР і США стояли на межі війни.
22 листопада 1963 року президента Кеннеді у Далласі вбито. Його наступник Ліндон Джонсон оголосив продовження політики Кеннеді і йому вдалося надати багатьом ідеям Кеннеді юридичної завершеності.
1964-1975 - Війна у В'єтнамі. Війна у Південному В'єтнамі, що почалася в 1964 році, тривала між урядовими силами, яких підтримували США, і силами партизанів за підтримки Північного В'єтнаму. Війна спровокувала ріст внутрішньої опозиції у США. Обраний президентом, Ніксон почав поступове виведення американських військ з В'єтнаму.
Економічні проблеми породило ембарго країн ОПЕК 1973 року.
1973-1974 - скандал Уотергейт спричинив імпічмент президента Річарда Ніксона. Другий президентський термін Ніксона був перерваний початком справи Уотергейта, коли 5 осіб (2 з яких, як з'ясувалося, безпосередньо працювали у виборчому комітеті Ніксона) були заарештовані після вторгнення у штаб-квартиру Демократичної партії, що розміщувалася у квартирному комплексі Уотергейт у Вашингтоні. Ніксон залишив посаду президента 9 серпня, ставши першим в історії країни президентом, який зробив це під загрозою імпічменту.
На час президентства Джеральда Форда випали тяжкі часи в економіці. Крім того, Форд не мав широкої підтримки всередині своєї партії. На виборах 1976 року президентську кампанію виграв колишній губернатор Джорджії Джиммі Картер.
Обіцянка Картера виступити проти країн, які порушують права людини, вилилася в ембарго на експорт зерна і високих технологій в СРСР, у відповідь на радянське вторгнення в Афганістан. 4 листопада 1979 року група бойовиків захопила американське Посольство в Ірані і захопила в заручники 66 осіб. "Криза іранських заручників" підірвала довіру до Картера як лідера, а невдала спроба звільнення заручників (1980), внаслідок якої було вбито 8 американців, тільки погіршила ситуацію. Після кризи заручників і спаду національної економіки Картер мав мало шансів у президентській кампанії 1980 року. Кандидат республіканців Рональд Рейган пообіцяв відновити американську перевагу як у політичній, так і в економічній сферах.
Народ з ентузіазмом підтримав неоконсервативне звернення Рейгана, який випередив як Картера, так і кандидата від третьої партії Джона Андерсона. Він став першим президентом в історії США, який був обраний на цю посаду у віці 70 років. Зовнішня політика Рейгана була агресивно антикомуністичною. Він збільшив витрати на оборону, поповнюючи американський арсенал ядерної зброї і фінансуючи Стратегічну оборонну ініціативу, більше відому під назвою "Зоряні війни".
1986 - скандал Ірангейт, пов'язаний з таємним продажем американським урядом озброєнь Ірану. Всупереч бажанню Держсекретаря і міністра оборони, адміністрація Рейгана організувала нелегальний продаж зброї в Іран в обмін на звільнення американських заручників на Близькому Сході. Кошти, отримані від продажу зброї, передавалися повстанцям в Нікарагуа. Рейган, однак, покращив послужний список у 1987 перед тим, як залишити посаду, погодившись на серію переговорів щодо скорочення озброєнь і обмеження кількості ракет середньої дальності, ініційовану Михайлом Горбачовим. Рейган підготував свого віце-президента, Джорджа Буша, щоб він змінив його на посаді президента.
1988 - Криза на фондовій біржі, США стали найбільшою нацією-боржником.
1989 - Кінець "холодної війни" з СРСР.
1990-1991 - війна у Перській затоці проти Іраку, основна воєнна акція, що відбулася в часи Буша. Швидка перемога США в операції "Буря в пустелі", у співвідношенні з мінімальною кількістю втрат серед американців, забезпечила президенту Бушу найвищий рейтинг схвалення в історії. Однак внутрішні проблеми зробили його популярність недовговічною. Сильний занепад традиційного виробництва, що почався ще в 1970-х роках, призвів до великомасштабного зміщення економіки в бік сфери послуг та інших секторів. У штатах, які багато в чому залежали від виробництва, включаючи більшу частину Середнього Заходу, виникла проблема безробіття.
До того ж, закінчення холодної війни, прискорене розпадом Варшавського Пакту і колапсом Радянського Союзу, призвели до скорочення американських військових сил та до відкриття нових ринків у глобальній економіці.
Після війни у Перській затоці нація звернула увагу на внутрішні проблеми спаду в економіці і високе безробіття. Нездатність Буша здійснити програму оздоровлення економіки призвела на виборах 1992 року до перемоги кандидата демократів, губернатора Арканзасу Біла Клінтона.
Економічна ситуація суттєво покращилася вже в перший рік президентства Клінтона, і це, разом із збільшенням податкових ставок і скороченням витрат, привело до зменшення дефіциту бюджету.
Під час другого терміну Клінтона його супротивники всередині і поза межами Конгресу почали розслідування дій, які вони вважали зловживаннями президента, і, особливо, скандалу Левінскі. Процедура імпічменту, однак, завершилася виправдовувальним вердиктом.
У зовнішній політиці США насолоджувалися беспрецедентним міжнародним впливом в кінці 1990-х років (участь США у конфліктах в Боснії і Герцеговині, Хорватії, Косово і на Середньому Сході).
Президентські вибори 2000 року завершилися суперечками щодо результатів голосування у штаті Флорида, які вирішили результат загальнонаціональних виборів. Переможцем було оголошено республіканського кандидата Джорджа У. Буша.
Турботи нової Адміністрації з приводу економічного спаду, що почався у 2001 році, відійшли на другий план після 11 вересня, коли понад 3000 людей загинуло внаслідок терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні. Джордж Буш створив міжнародну коаліцію проти терористичної організації "Аль-Каїда" і режиму "Талібан" в Афганістані. [[[Війна в Іраку|Друга війна]] проти Іраку у 2003 року.
