Стоунхендж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стоунхендж (англ. Stonehenge, від староанглійського Stan Hengues — “Висячі Камені”) — споруда, що складається з декількох кілець із гігантських (до 8,5 м висотою) каменів. Розташована в Великобританії на горбистій пустці поблизу міста Солсбері (графство Вілтшир) за 130 км на південний захід від Лондону на Солсберійській рівнині. Тричі перебудовувався між 3500 і 1100 рр. до н.е.

Стоунхендж I був кільцевим ровом з двома залами і, можливо, служив кладовищем. По кругу уздовж зовнішнього валу розташовані 56 маленьких похоронних «лунок Обрі», названих так на честь Джона Обрі, який першим описав їх в XVII сторіччі. На північний схід від входу в кільце стояв величезний, семиметровий П'ятковийний камінь.

При будівництві Стоунхенджа II була прокладена земляна алея між П'ятковим каменем і входом. Були зведені два кільця з 80 величезних кам'яних глиб блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися за 320 км з Південного Уельсу. На завершальному етапі будівництва була проведена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилітів, кожний з яких складався з двох вертикальних каменів і горизонтальної плити, що спиралася на них. Усередині кільця була встановлена підкова з п'яти окремо стоячих трилітів.

В цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п'ятитонних мегалітів, 30 кам'яних блоків, вагою по 25 тонн і 5 величезних так званих трилітів, каменів, вага яких досягає 50 тонн. Складені кам'яні блоки утворюють арки, які служили колись бездоганним покажчиком сторін світу. До недавнього часу учені припускали, що цей монумент споруджений в 3100 році до нашої ери племенам, що жили на Британських островах, для спостереження за Сонцем і Місяцем.

В 20-х роках минулого століття відомий геолог X. Томас встановив. що камені для зведення комплексу доставлялися з каменоломень. які знаходилися більш ніж за 300 кілометрів від місця будівництва, що вимагало неймовірних зусиль. В кінці 1994 роки професор Уельського університету Девід Боуен за допомогою новітнього методу визначив вік Стоунхенджа. Виявилось, що він складає 14 000 років.

Відомий астроном Фред Хойл. вивчивши всі геометричні особливості Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. По висновках інших дослідників, лунки, що знаходяться усередині круга, що утворюється кам'яними блоками, в точності позначають траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому! У 1998 році учені-астрономи відтворили за допомогою комп'ютера первинний вид Стоунхенджа і провели різні дослідження. Їх висновки стали шокуючим. Виявляється, цей стародавній моноліт є не тільки сонячним і місячним календарем, як передбачалося раніше, але і є точною моделлю сонячної системи в поперечному розрізі. Згідно цієї моделі, сонячна система складається не з дев'яти, а з дванадцяти планет, дві з яких знаходяться за орбітою Плутона (останньої з відомих на сьогодні дев'яти планет), а ще одна -між орбітою Марса і, де зараз розташовується пояс астероїдів. У принципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з представленнями багатьох стародавніх народів, які також вважали, що число планет в нашій сонячній системі рівне дванадцяти.

Особливістю всіх стародавніх мегалітів, є їх незвичайно висока сейсмостійкість. Дослідження показали, що при їх будівництві використовувалися спеціальні платформи, пом'якшувальні або повністю гасячі підземні поштовхи. На таких платформах споруджено більшість всіх стародавніх споруд. Крім цього, такі фундаменти практично не дають «усадки ґрунту», який неминуче відбувається при сучасному будівництві.

Після проведених ретельних досліджень стало ясно, що зведення цього величезного «мегаліта» стародавніми племенами, що жили на території Англії в ті часи неможливе. Поза сумнівом одне, ким би не були стародавні будівельники, вони володіли величезними пізнаннями в астрономії, математиці, геології і архітектурі.

На північ від Стоунхеджа, в районі Огборн, біля населеного пункту Авебурі, знайдено ще більш грандіозний об'єкт. Це гігантське коло, обмежене кам'яним частокілом із вертикально стоячих монолитних плит. В середині великого кола знаходяться ще два, також окреслені каменями. Основне коло пересікає алея, також із кам'яних глиб. З обох сторін вона розсікає всю споруду, виходячи на протиледний край великого кільця. Контури кілець добре видно, недивлячись на те, що на місці стародавньої споруди побудовано житловий масив. Деякі камені із Авебурі за своїми розмірами більші глиб Стоунхенджа. Площа цієї споруди також значно більша.

Не далеко від цих споруд над долиною височіє пагорб висотою 45 метрів — це Сільбурі Хілл. Він насипаний вручну і являється самим великим штучним курганом в Європі. Пагорб має конусоподібну ступіньчату форму.

Стоунхендж, Сільбурі Хілл та Авебкрі створюють рівносторонній трикутник, сторона якого дорівнює 20 км. Очевидно, що всі три об'єкти складали частину чогось одного цілого. Вчені встановили, що Сільбурі Хілл та Авебкрі споруджені за 2000 років до Стоунхенджа.

[ред.] Легенди

Згідно місцевій легенді, гігантські блакитні камені володіють цілющою силою, вони з'явилися на цій землі завдяки чарівнику Мерліну, чародію при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії. Походження величезного П’яткового каменя пов'язане вже з іншою легендою. Говорять, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховається. Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол запустив в нього величезним валуном, який придавив йому п'яту.

Довгий час руїни Стоунхенджа асоціювалися з жрецьким культом стародавніх кельтів-друїдів, хоча фахівці цей зв'язок заперечують.