Середній стиль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

СЕРЕДНІЙ СТИЛЬ — один з трьох традиційних стилів («слогів»), що теор. розроблялися і практично функціонували (зокрема, в Україні) у XVII-XVIII ст.

Його властивості розкривалися у зіставленні з високим стилем і низьким стилем, отже, у трихотомічній класифікації він був ніби своєрідною проміжною ланкою.

За теорією трьох стилів, С. с. передбачав емоційно спокійний, помірноприкрашувальний виклад, присвячений менш важливим предметам і темам, ніж у високому стилі.

Слова і стиліст. фігури в ньому більшменш прямо співвідносилися з реаліями і поняттями серед. рівня.

З високого стилю запозичувалися т. з. прикрашувальні мовні засоби, з низького — прості, звичайні.

Перевага надавалася частковим метафорам, не надто вишуканим судженням тощо.

С. с. спирався на живу нар. укр. мову, особливо її лексику й фразеологію, менше — на її фонет. і грамат. форми, оскільки останні регламентувалися працею «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма» Мелетія Смотрицького.

Проте книжно-традиц. раритети (форми аориста й імперфекта, давальний самостійний, речення з одним запереченням та ін.) у ньому фіксуються рідко. С. с. писалися численні вірш. твори XVII — XVIII ст. (елегії, еклоги, оди, епіграми, дифірамби) Мелетія Смотрицького, Софронія Почаського, Івана Величковського та ін., оратор. проза (казання Варлаама Ясинського), повісті та легенди (рукописні збірки Пилипа Феодоровича, Стефана Теслевцьового, Іллі Яремецького-Білахевича). Давня традиція відносила до прози також істор., мемуар., філос., наук. твори: хронографи, літописи Самовидця, Літопис Самійла ВеличкаСамійла Величка, подорожні нотатки Івана Вишенського, діаріуші Якова Марковича, Миколи Ханенка, діалоги і слова Теофана Прокоповича, текст «Граматики музикальної» Миколи Дилецького тощо.

За структур.-типол. особливостями до С. с. наближається мова практично всіх укр. ділових текстів XVII-XVIII ст.

В кін. XVIII ст. С. с. почасти занепадає, почасти стає основою для розвитку нових структур.-функц. стилів і жанрів української літературної мови. Історично він мав відіграти вирішальну роль у наступності традицій старої і нової укр. літ. мови, проте виконав її неповною мірою: цьому завадили умови важкого нац., соціальноекон., політ, і культур, гніту, в яких формувалася нац. літ. мова укр. народу.

Див. також:

• Високий стиль
• Низький стиль
• Трьох стилів теорія