Рай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Уявлення раю в християнській традиції

Рай - символ щасливого майбутнього для релігійної людини; мирного буття, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної та багатої землі, кохання; найвищої насолоди. Край, де, за біблійними переказами містився рай, звався Едемом. Це омріяна, прекрасна земля - багата, щедра, розкішна. Для її позначення існує синонімічний ряд: Едем, рай, райська місцевість, райські кущі тощо.

Етимологія слова "рай" пов'язується зокрема з індійським словом – rayis («дар, володіння»), в грецькій та латинській мовах воно позначалося словом рaradisus. В християнських уявленнях це місце постійного блаженства, обіцяне праведникам в майбутньому житті. З погляду строгої теології та містики про Рай відоме єдине — що там людина завжди знаходиться поряд з богом.

В християнській іконографічній, літературній, і фольклорній традиції рай розглядають як:

• Рай як сад — опис Едему (Книга Буття. 2, 8—3,24);
• Рай як місто — опис Небесного Єрусалиму (Апок. 21,2—22,5);
• Рай як небеса — апокрифічні описання надбудованих один над іншим і населених ангелами небесних ярусів (починаючи з «Книг Еноха Праведного»).