Капріві Лео фон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття про персоналію. Інші значення див. Капріві (значення).
Лео фон Капрі́ві, повністю Георг Лео граф фон Капріві де Капрера де Монтекукколі (нім. Georg Leo Graf von Caprivi de Caprera de Montecuccoli), народився 24 лютого 1831 в Шарлоттенбурзі поблизу Берліна, Німеччина — помер 2 лютого 1899 в Скірені, Бранденбург, Німеччина. Німецький військовий та політичний діяч, генерал-майор німецької армії, наступник Отто фон Бісмарка на посаді канцлера Німецької Імперії (з 20 березня 1890 по 28 жовтня 1894).
У 1849 році він поступив до прусської армії; пройшов усі ступені армійської кар’єри. Брав участь у Австро-прусській війні (1866) в чині майору генерального штабу при головнокомандувачі Першого корпусу. Під час Франко-прусської війни (1870—1871) — в чині підполковника на посаді голови штабу П’ятого корпусу. В 1877 році одержав чин генерала, в 1882 був призначений командувачем 30-ї дивізії в Меці. З 1883 по 1888 рік він очолював імперське Адміралтейство і виявив на цієї посаді неабиякій адміністраторський хист.
На короткий час він був призначений командувачем Десятого корпусу, після чого в лютому 1890 року був викликаний кайзером Вільгельмом II до Берліну. Його було поінформовано, що кайзер хоче бачити його на посаді рейхсканцлера замість Отто фон Бісмарка на разі, якщо той не погодиться на запропоновані кайзером зміни в уряді. Після відставки Бісмарка 18 березня 1890 року, Капріві був призначений канцлером Німецької Імперії і міністром-президентом (прем’єр-міністром) Пруссії.
Уряд Капріві проводив політику, відому серед істориків як «новий курс», яка у внутрішніх справах характеризувалася порозумінням з соціал-демократами (уряд Капріві не став продовжувати антисоціалістичний закон 1878 року), а на зовнішньому фронті — зближенням з Великобританією, зразком якого став складений у липні 1890 року Занзібарський договір. Згідно цього договору Німеччина отримала острів Гельголанд у Північному морі в обмін на свободу дій стосовно султанату Занзібар. Йому також вдалося придбати в Африці для Німеччини так звану Смугу Капріві, яка з’єднала колонію Німецька Південно-Західна Африка з річкою Замбезі.
Капріві також сприяв укладенню торгівельних угод з Австро-Угорщиною, Італією, Бельгією, Швейцарією, Румунією і Росією, за що 18 грудня 1891 року йому було подаровано титул графа.
Занзібарський договір спричинив обурення проти Капріві серед впливових про-колоніальних політичних груп, тоді як його політика вільної торгівлі зустріла опір серед консервативних аграріїв — прихильників протекціонізму.
В 1892 році після невдачі свого проекту закону про освіту в прусському парламенті, Капріві подав у відставку з посади прусського міністра-президента, і його змінив граф Ботто фон Ейленбург. Це спричинило незручний розподіл влади між канцлером і прусським прем’єром; двовладдя завершилося відставкою обох 28 жовтня 1894 року і заміною їх на князя Хлодвіга фон Гогенлое-Шиллінгсфюрста.
