Каллас Марія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Каллас (Callas) (2 грудня 1923 - 16 вересня 1977) — видатна грецька співачка (сопрано), яка прославилася у період після Другої світової війни.
Марія Калойеропулос народилася 2 грудня 1923 в Нью-Йорку в змішаної греко-американській сім'ї. Ще дитиною, Марія дуже розвинула музичний слух, слухаючи грамофонні записи й радіо; займалася фортепіано, потім брала уроки співу. Через бідність, у 1936 сім'я повернулася до Греції, і там Каллас почала займатися співом в Афінській консерваторії у Ельвіри де Ідальго, яка дала їй основи бельканто. Уже з ранньої юності потужне звучання голосу, а також його трьохоктавний діапазон визначили основне амплуа співачки – найтяжчі партії італійського репертуару, а також опери Вагнера.
Студенткою дебютувала в партії Сантуцци в "Сільській честі" Масканьї (1938, Афіни). Із успіхом виконала партію Джоконди в 1947 на фестивалі "Арена ді Верона". Слава прийшла до Каллас в 1949, коли вона впродовж одного тижня проспівала Брунгільду в вагнерівській "Валькірії" і Ельвіру в "Пуританах" Белліні – то був подвиг, рівного якому не знайти в історії оперного мистецтва першої половини 20 ст.: ці партії не тільки дуже важкі, а й діаметрально протилежні за музичним стилем і вокальним завданням. У 1951 співачка увійшла до трупи міланського театру «Ла Скала», ставши його примадонною: тут нею було проспівано більшість із 37 партій її репертуару. Голос Каллас чудово втілював трагічний пафос беллінієвої Норми, жвавість і дотепність россінієвої Розіни ("Севільський цирульник"), скорботу і божевілля героїнь Доніцетті ("Лючія ді Ламмермур") і Белліні ("Сомнамбула"), гордість трагічних персонажів Верді.
У 1954 Каллас пройшла спеціальний курс лікування, щоб позбутися зайвої ваги, і новий образ дозволив співачці втілювати на сцені оперні образи з приголомшливим реалізмом. Того ж року вона вперше з успіхом виступила у США (Чикаго), а за два роки відкрила сезон 1956–1957 в «Метрополітен-опера» виконанням головною партії в "Нормі" Белліні. Наприкінці 1950-х років у Каллас виникли серйозні проблеми з голосом, і в 1962 вона пішла зі сцени.
Проте 1965 року вона двічі виступила в «Метрополітен-опера» в партії Тоски: її інтерпретації, попри певні суто вокальні недоліки, підтвердили думку про Каллас як про найбільш переконливу і приголомшливу виконавицю цієї ролі.
З 1971 Марія Каллас вела викладацьку роботу в Джульярдській музичної школі (Нью-Йорк). Серед величезної спадщини грамзаписів слід зазначити партії Норми (диригент Тулліо Серафін, EMI), Ганни Болейн (диригент Гаваццені, EMI), Медеї (диригент Серафін, EMI), Туги (диригент Де Сабата, EMI).
Померла Каллас в Парижі 16 вересня 1977.
