Етноцентризм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЕТНОЦЕНТРИЗМ (грец. ethnos - група, плем'я, народ і лат. centrum - осередок, центр), властивість індивіда, соціальних груп і спільнот (як носіїв етнічної самосвідомості) сприймати й оцінювати життєві явища крізь призму традицій і цінностей власної етнічної спільності, що виступає як певний загальний еталон або оптимум. Етноцентризм означає віддавати перевагу власному способу життя над іншими.
Термін «етноцентризм» вперше введений В. Самнером (1906) і Гумпловичем (1883) широко використовується в сучасній соціології та етнології. Самнер вважав, що існує чітка відмінність між відносинами людей всередині етнічної групи і міжгруповими відносинами. Якщо усередині групи панує солідарність, то у відносинах між групами переважають підозрілість і ворожнеча. («Наша група і все, що вона робить — це сама істина і доброчесність, а до того, що до неї не належить, ставляться з підозрою й презирством» Sumner W. and Keller A., The science of society, 1942.)
Етноцентризм відбиває й одночасно відтворює єдність етнічної групи перед загрозами зовнішнього світу. Етноцентризм зв'язаний із протиставленням «ми — вони», що лежить в основі етнічної самоідентифікації. Кожна етнічна група фіксує свої особливі риси, що відокремлюють її від інших груп. Не менш істотний зв'язок етноцентризму із соціальними стереотипами, засвоюваними в ході соціалізації і включення в те чи те соціокультурне середовище. Важливий чинник формування етноцентризму — націоналізм (ідеології в цілому). Як і етнічну самосвідомість, етноцентризм не можна розглядати у відриві від історії та соціально-економічного становища відповідних етносів, а зміст поняття може бути різним, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Міжетнічні установки залежать від ступеня інтенсивності та спрямованості культурних контактів, що можуть бути не тільки ворожими, а й дружніми.
