Девкаліон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДЕВКАЛІО́Н (гр. Δευκαλίων Deukalion) — 1) син Прометея і Клімени, володар Фессалії, чоловік Пірри, доньки Епіметея й Пандори. Коли Зевс вирішив затопити все грішне людство, за його велінням урятували своє життя тільки Д. та його дружина Пірра. За порадою батька Д. збудував ковчег, який 9 днів плавав по затопленій землі; коли води почали спадати, Д. висадився на вершині Парнасу в Фокіді (пор. ковчег Ноя з Біблії). Зевс, зваживши нз бажання Д. поновити людський рід, наказав через Гермеса (варіант: через оракул, який був на місці Дельфів), щоб урятована пара кидала через плече кості (каміння) Великої Матері (Землі). З каменів, кинутих рукою Д., поставали чоловіки, а з каменів, кинутих Піррою, — жінки. (Цей переказ, очевидно, намагається, вдаючись до наївної народної етимології, пояснити споріднення слів laas — камінь і laós — народ.) Згодом Д. оселився в східній Локріді і став правити Фоїотідою. В «Іліаді » та «Одіссеї» не знаходимо розповіді про потоп. Найдавнішою батьківщиною цього переказу слід вважати епірську Додону, але згодом він змінювався й локалізувався в багатьох інших місцях. Крім відродження людей згаданим способом, Д. і Пірра мали дітей: Елліна, Амфіктіона й ін. У різних місцях Греції існували гробниці Д. й Пірри; славнозвісна гробниця була в Афінах біля храму Зевса Олімпійського.
Міф про Д. опрацьовано в літературі (німецькі драматурги Г. Л. Вагнер, Г. Й. Рейфіш), музиці (Л. Бернасконі, Дж. Сарті, Ф. Дж. Бертоні), образотворчому мистецтві (П. Філарете, Б. Перуцці); 2) син Міноса й Пасіфаї, учасник калідонського полювання та походу аргонавтів, батько Ідоменея — ватажка крітян у Троянській війні.
