Intel
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
|
| Вид: | Публічна |
|---|---|
| Засноване: | 1968 |
| Розташоване: | Санта Клара, Каліфорнія |
| Ключові люди: | Пол Отелліні, CEO Крег Баррет, голова правління |
| Галузь: | Напівпровідники |
| Продукція/послуги: | Мікропроцесори Флеш пам'ять Материнські плати Чіпсети Мережеві плати |
| Дохід: | $38.83 млн. доларів США |
| Прибуток: | $12.1 млн. доларів США |
| Чистий прибуток: | $8.7 млн. доларів США |
| Кількість працюючих: | 99,900 |
| Вебсайт: | www.intel.com |
Intel Corporation — найбільша у світі напівпровідникова компанія та виробник x86-серії мікропроцесорів, процесорів для IBM-сумісних персональних комп'ютерів.
Заснована у 1968 році як Integrated Electronics (англ. інтегрована електроніка), розташовуєтсья у Санта Кларі, США. Інтел також виробляє процесори для вбудованих систем та інших приладів, які відносяться до комунікацій та новітніх технологій. Заснована піонерами напівпровідників Робертом Нойсом та Гордоном Муром, спочатку була відома тільки інженерам та технологам, завдяки вдалій рекламній кампаніі "Intel Inside", проведеній у 1990-х зробила її, та її процесори Pentium практично загальновживаними словами.
Інтел була розробником SRAM (статичний) та DRAM (динамічний) чипів пам'яті, що і забезпечило її провідний стан у бізнесі на початку 1980-х. Тільки після створення першого комерційного мікропроцесору у 1971 для персонального комп'ютера, Інтел визначила головний напрямок своєї діяльності. Протягом 1990-х компанія витратила багато грошей на розробку нового мікропроцесора та для прискорення розвитку комп'ютерної індустрії. В цей період Інтел стала де факто монопольним постачальником мікропроцесорів для ПК, та була відома як своєю агресивною тактикою в захисті своїх позицій на ринку, так і боротьбою з Microsoft за контроль над процесом розвитку всієї комп'ютерної індустрії.
Зміст |
[ред.] Історія
Інтел заснували у 1968 році Гордон Мур (хімік та фізик) і Роберт Нойс (фізик та співвинахідник інтегральної мікросхеми) коли вони обидва покинули компанію Fairchild Semiconductor. Конкурент Інтел, AMD, також була заснована членами зрадницької вісімки, які пішли з Fairchild Semiconductor у 1969. Четвертим працівником Інтел став Енді Гроув (хімік-інженер, який керував компанією протягом всіх 1980-х та на підйомі у 1990-х. Гроув тепер згадується як ключовий бізнес-керівник та стратег. Наприкінці 1990-х Інтел була однією з найбільших та найуспішніших компаній у світі, хоча жорстка конкуренція у напівпровідниковій індустрії з того часу не зменшується.
Інтел пройшла через декілька окремих етапів розвитку. Спочатку вона була відома завдяки транзисторам власного виробництва, а її головним продуктом був чіп статичної оперативної пам'яті (SRAM). Інтел росла протягом 1970-х розвиваючись та покращуючи виробничий процес та збільшуючи кількість продуктів, залишаючись лідером у виробництві пам'яті. Коли Інтел створила перший мікропроцесор у 1971, її головним продуктом поступово став чіп динамічної оперативної памяті (DRAM). Тим не менш, зростаюча конкуренція із японськими виробниками транзисторів у 1983 році привела до різкого падіння прибутковості ринку. Тоді несподіваний успіх персонального комп'ютера від IBM запевнив тодішнього керівника Грова переорієнтуватись на мікропроцесори та змінити фундаментальні основи бізнес-моделі. Наприкінці 1980-х це рішення довело свою ефективність, і Інтел отримала 10-річний період безпрецедентного росту як провідний (та найприбутковіший) постачальник комп'ютерних комплектуючих. Після 2000 року, зростання через виробництво передових мікропроцесорах уповільнилось, та конкуренти відвоювали значну частину ринку, що зменшило домінуючі позиції Інтел. На початку 2000-х тодішній голова Крег Баррет спробував розширити бізнес-зацікавелння компанії поза межами напівпровідників, але тільки деякі з цих напрямків вршеті решт стали успішними. У 2005 та 2006, теперішній керівник Пол Оттеліні реорганізував компанію, спрямувавши її на ядро процесора та анонсував серію різких зменшень у розмірі робочої сили, що в кінцевому рахунку зменшить розмір компанії приблизно на 10%.
У вересні 2006 Інтел мала близько 100 000 працівників та 200 філій по всьому світу. Її прибуток у 2005 році склав $38,8 мільйонів доларів.
[ред.] SRAM та мікропроцесори
Першими продуктами компанії були мікросхеми пам'яті довільного доступу. Інтел стала лідером у жорсткій конкуренції ринків DRAM, SRAM, та ROM протягом 1970-х. Одночасно, інженери Інтел Марсіан Хофф, Федеріко Феггін, Стенлі Мазор та Масатоші Шіма винайшли перший мікропроцесор. Відпочатку розроблюваний для японської компанії Busicom, щоб замінити численні спеціалізовані інтегральні схеми у обчислювальній машині, яку вже було зроблено для Busicom. Intel 4004 був представлений на загальний ринок 15 листопада 1971 року. Тим не менш, мікропроцесори не стали основою бізнесу Інтел до середини 1980-х. (Примітка: Інтел часто згадують разом з Texas Instruments через майже одночасний винахід мікропроцесора.)
[ред.] Від DRAM до мікропроцесорів
У 1983, на сході ери персональних комп'ютерів, прибутки Інтел почали зменшуватись через японських виробників чіпів пам'яті, і тодішній президент компанії Енді Гроув вирішив зфокусувати увагу компанії на мікропроцесорах. Гроув описав цей перехід у книзі Виживе тільки параноїк. Ключовим елементом книги була ідея, а згодом чіткий план, як стати єдиним постачальником популярного процесору Intel 8086.
Тоді виробництво комплексних інтегральних схем було не достатньо надійним для замовників, щоб можна було залежати від єдиного постачальника. Але Гроув почав виробництво процесорів на трьох різних фабриках, та зупинив ліцензування архітектури чіпів конкурентам, таким як: Zilog та AMD. Коли ПК-індустрія переживала бурхливий ріст у кінці 1980-х та 1990-х, Інтел стала однією з тих, хто отримав найбільші прибутки.
[ред.] Intel, x86 процесори та IBM PC
Незважаючи на виняткову важливість мікропроцесора, 4004 та його продовження 8008 та 8080 не були головною статтею прибутку Інтел. Після того, як наступний процесор 8086 (та його варіант 8088) були готові у 1978 році, Інтел розпочала велику рекламну кампанію цих чіпів під назвою "Operation Crush", та планувала залучити стільки замовників, скільки лише можливо. Перемога у дизайні архітектури IBM PC, незважаючи на свою важливість, не була повністю реалізована на той час.
IBM представила свій персональний комп'ютер у 1981 році, який швидко став дуже успішним. У 1982 Інел створила мікропроцесор 80286 тим не мнеш, IBM вирішила не використовувати його, натомість спробувала робити свій x86 процесор під ліцензійною угодою з Інтел. Compaq, перший виробник IBM PC-клонів, у 1985 році випустила настільну систему, основану на швидкому 286 процесорі та у 1986 продовжила першою системою на 80386 процесорі, перевершуючи IBM та встановлюючи конкурентні відносини на ринку ПК-сумісних систем, та зробила Інтел ключовим постачальником компонентів.
[ред.] 386 процесор
В цей період Гроув раптово покинув компанію, перед тим згорнувши більшість її бізнесу з DRAM та спрямувавши сили на ринок мікропроцесорів. Мабуть, найважливішим було рішення бути єдиним виробником 386 мікропроцесорів. До цього виробництво мікропроцесорів було у зародковому стані, та різні виробничі проблеми часто зменшували виробництво чи навіть зупиняли його, перериваючи поставки до замовників. Для того, щоб зменшити ризик, ці компанії наполягали на тому, що урізноманітнення виробників вони використають для безперервного постачання. Процесори серій 8080 та 8086 вироблялись декількома компаніями, зокрема Zilog та AMD. Гроув вирішив не продавати ліцензію на виробництво 386 процесора іншим виробникам, натомість запровадив виробництво на трьох різник фабриках у Санта Кларі (CA), Хілсборо (OR), та Феніксі (AZ), запевняючи замовників в тому, що це забезпечить поставки процесорів. Коли успіх комп'ютера Compaq Deskpro 386 встановив 386 процесор як найкращий вибір серед процесорів, Інтел отримала позицію майже ексклюзивного лідера, як його постачальник. Прибутки від цього стрімкого розвитку завдяки архітектурі та великим виробничим можливостям цього розвиненого на той час процесора зробили Інтел беззаперечним лідером на ринку до початку 1990-х.
[ред.] 486, Pentium та Itanium
Інтел представила 486 мікропроцесор у 1989 році, та у 1990 офіційно затвердила другу команду інженерів, які паралельно проектували процесори під кодовими назвами «P5» та «P6», та пропонувала нові процесори кожні два роки, незважаючи на те, що розробка процесорів займала більше чотирьох років. Р5 був представлений у 1993 р. як Intel Pentium, замінивши старі номери на назву торгової марки (числа, наприклад 486, не можуть бути торговими марками). Р6 вийшов у 1995 р. як Pentium Pro, його покращена версія Pentium II у 1997 р. Нові архітектури були в розробці у Санта Кларі (Каліфорнія), Хілсборо (Орегон), Хайфа (Ізраїль).
Команда розробників з Санта Клари зробила у 1993 р. наступний крок у розвитку х86 архітектури процесором під кодовою назвою «Р7». Перші спроби були закинуті вже через рік, але швидко відновлені у співробітництві з інженерами Hewlett-Packard, хоча Інтел швидко взяла на себе більшість відповідальності за розробку. Результатом роботи над 64-бітною архітектурою став процесор Itanium, який був представлений у червні 2001 р. Швидкість роботи Itanium із кодом x86-архітектури не досягла очікуваного рівня, і з самого початку він не зміг конкурувати з 64-бітними розширеннями до звичайних процесорів на х86 архітектурі, які вперше з'явились у AMD (AMD64). Інтел продовжує розробляти платформи Itanium та IA-64.
В цей період Хілсборська команда розробників зпроектувала та представила Pentium Pro у 1995 р., процесор Pentium 4 Willamette (кодові назви P67 та P68) та названі Pentium 4, та 64-бітне розширення до х86 архітектури, представлене в деяких версіях Pentium 4 та у чіпах Intel Core 2.
[ред.] Помилка у Pentium
У червні 1994 року інженери Інтел знайшли недолік у операціях з плаваючою крапкою у процесорах Pentium. За певних обставин, молодший байт результату частки двох чисел з плаваючою крапкою буде неправильним, що може стати причиною більш значних помилок у наступних підрахунках. Варто зауважити, що Інтел вирішила виправити помилку у наступних чіпах та не оприлюднила її.
У жовтні 1994 року Др. Томас Найслі, професор математики Лінчберзького коледжу самостійно знайшов помилку, та оскільки не отримав відповіді на запит Інтел, 30 жовтня опублікував повідомлення у Інтернеті ([1]). Відомості про баг швидко розповсюджувались по мережі та перейшли до преси. Оскільки помилку можна було легко виявити звичайному користувачу (існувала певна послідовність цифр, яку треба було ввести у калькулятор Microsoft, щоб побачити неправильний підрахунок), заяви Інтел про те, що ця помилка несуттєва, та "навіть не описка" не були сприйняті багатьма користувачами комп'ютерів. На День Подяки 1994 року New York Times надрукувала статтю журналіста Джона Маркофа, у якій приверталась загальна увага до цієї помилки. Інтел змінила свою позицію та вирішила запропонувати замінити кожний чіп з проблемою. Це коштувало Інтел $500 млн. збитків у 1994 році.
Парадоксально, але "Pentium flaw" (англ. Помилка у Pentium), реакція Інтел на неї, та висвітлення проблеми у ЗМІ змінило назву Інтел від знаного тільки професіоналами до загальновідомого слова. На хвилі рекламної кампанії "Intel Inside" (англ. Інтел всередині), цей епізод деким вважається позитивним для Інтел, бо змусило її більше піклуватись про кінцевого користувача та забезпечувати більшу обізнаність для загалу, уникнувши (для більшості користувачів) тривалого негативного враження.
[ред.] Intel Inside, Intel Systems Division, та Intel Architecture Labs
Під час цього періоду Інтел започаткувала дві великі програми підтримки, які змогли гарантувати успіх їхнім процесорам. Перша - це широковідома рекламна кампанія та просування торгової марки Intel Inside. Вона зробила Інтел, яка була маловідомим поза IT-індустрією постачальниом компонентів, загальновідомою. Друга програма маловідома: Intel's Systems Group на початку 1990-х почала виробництво материнських плат, головного компоненту персонального комп'ютера, яка вже містила процесор та пам'ять. Через деякий час Інтел почала виробництво повністю зібраних системних блоків для компаній-виробників IBM-клонів, які почали з'являтись у великій кількості. Інтел досягла піку у середині 1990-х, коли виготовляла більше 15% всіх ПК, ставши третім за величиною постачальником на той час. Виготовляючи передові материнські плати, Інтел тим самим притиснула інших виробників, щоб ті швидше почали виробляти системи з найновішими мікропроцесорами та системними архітектурами, включно з шиною PCI, USB та іншими інноваціями. Це, в свою чергу, вело до більш швидкої адаптації кожного нового процесора, роблячи конкуренцію ще більш складною для суперників Інтел.
Протягом 1990-х Intel Architecture Labs (IAL) була відповідальна за більшість інновацій у сфері обладнання у персональних комп'ютерах, включно з шиною PCI, шиною PCI Express (PCIe), Universal Serial Bus (USB), бездротовим зв'язком Bluetooth, та домінуючою тепер архітектурою мультипроцесорних серверів. Доробки IAL у сфері програмного забезпечення отримали більш різноманітне продовження. Її графічне та відео ПЗ було важливе для розвитку програмного цифрового відео, але пізніше ці здобутки були затьмарені змаганнями з Microsoft. Це змагання було викрите у свідченнях віце-президента IAL Стівена МакГіді у антимонопольній справі проти Microsoft.
Ще одним фактором, який сприяв швидкому поширенню процесорів Інтел в цей період був вдалий випуск операційної системи Microsoft Windows, кожна наступна версія якої збільшувала вимоги до ресурсів процесора. Випуски Windows 95, Windows 98, та Windows 2000 надали силу руху для подальшого розвитку комплектуючих.
[ред.] Конкуренція, антимонопольні розслідування та шпигунство
Збіг двох фактів закінчив це домінування: уповільнення ПК через ріст, який почався у 2000 році та збільшення ринку дешевих ПК. Наприкінці 1990-х потужність процесорів перевищила рівень, який потребувало програмне забезпечення. За винятком найпотужніших серверних систем та програмного забезпечення, попит на якій зменшився з крахом доткомів, користувацькі системи ефективно працювали і на дешевих системах після 2000 року. Стратегія Інтел виробляти ще більш потужні процесори та висвітлення існуючих процесорів як морально-застарілих спіткнулась, залишаючи можливість для швидкого росту конкурентів, в особливості AMD. Це, в свою чергу, знизило прибутковість процесорів та закінчило еру безпрецедентного домінування Інтел на ринку комплектуючих.
Домінування Інтел на ринку x86 мікропроцесорів призвело до числених антимонопольних позовів протягом всіх років лідерства, включно з розслідуванням Федеральної Торгової Комісії у кінці 1980-х та у 1999, та громадським акціям, наприклад звернення у 1997 році компанії Digital Equipment Corporation (DEC) та патентне звернення Intergraph. Монополія Інтел (одночасно компанія утримувала більше 85% ринку 32-бітних процесорів) поєднувалось із грубими діями у відношенні правових відносинах (як наприклад її відомий позов по 338 патенту [2] проти виробників ПК), що зробило її гарною мішенню для судових позовів, але мало хто добився позитивних результатів.
Справа про індустріальний шпіонаж виникла у 1995 році та втягнула як Інтел, так і AMD. Гільєрмо Гаед, аргентинський емігрант, офіційно був працівником і AMD, і Intel, був арештований у 1993 р. за спробу продати архітектури i486 та Pentium у AMD та у деякі іноземні компнії. [1][2] Гаед записав на відеоплівку дані з екрану свого комп'ютера у Інтел та надіслав поштою її у AMD, що попередила Інтел та влада, арештувавши Гаеда. [3] Гаед був засуджений і ув'язнений на 33 місяці у червні 1996.
[ред.] Партнерство з Apple
6 червня 2005, генеральний директор Apple Стів Джобс повідомив про перехід комп'ютерів Apple з їх традиційної архітектури PowerPC на розроблену Інтел x86-архітектуру. Представлені причини були не дуже чіткими, але містили достатньо великі претензії до нових чіпів PowerPC G5. Плани по розвитку PowerPC не могли задовольнити потреби Apple у комп'ютерній потужності. Зокрема, велика енерговитратність процесору G5 і, відповідно, збільшена кількість тепла, яке виділяється процесором, схоже, стало головною причиною, яка не дозволила застосувати цей цей процесор у одному з ноутбуків Apple. Перший Apple-комп'ютер, який містить процесор від Інтел був анонсований на 10 січня 2006 року. Apple планувала перевести на процесори Інтел всі свої комп'ютери до кінця 2007 року, але змога переорієнтуватися на Інтел вже на початку серпня 2006 року. Сервер Apple Xserve був оновлений процесором Інтел Xeon у листопаді 2006 року та продається у конфігурації, аналогічній до Apple Mac Pro.
[ред.] Керівництво
Роберт Нойс був генеральним директором Інтел із часу заснування компанії, якого потім змінив співзасновник Гордон Мур у 1975. Енді Гроув став президентом компанії у 1979 та став генеральним директором у 1987, коли Мур став головою ради директорів. У 1997 Гроув замінив Мура на посаді голови ради, та Крег Баррет, став новим президентом компанії. 18 березня 2005 Баррет передав керівництво Полу Оттеліні, який перед тим був президентом компанії. Гроув зійшов з посту голови ради, але не полишив компанію, а залишився в якості спеціального радника.
[ред.] Походження назви
Під час заснування Гордон Мур та Роберт Нойс хотіли назвати свою компанію "Moore Noyce". Ця назва звучала схоже на "more noise" (англ. більше галасу); непідходящу назву для компанії-виробника електроніки, оскільки шум зазвичай асоціюється з великими поміхами.
За випадковим збігом обставин, на BBC йшов науково-фантастичний серіал A for Andromeda (1961) та його продовження The Andromeda Breakthrough (1962), у якому була згадка про загадкову транснаціональну компанію під назвою Інтел, яка була задіяна в плані захопити контроль над потужним комп'ютером, зконструйованим на Землі, за наказом іншопланетян.
[ред.] Конкуренція
Протягом 1980-х Інтел була серед десяти провідник продавців транзисторів (десята у 1987 році). У 1991 році Інтел здобула перше місце і тримає його дотепер. До списку лідерів компаній-виробників електроніки також належать Samsung, Texas Instruments, Toshiba та STMicroelectronics.
Головний конкурент Інтел на ринку x86 процесорів є Advanced Micro Devices (AMD), з якою Інтел має домовленості повного взаємного обміну ліцензіями з 1976 року: кожен з партнерів може користуватися патентами без оплати після проходження деякого часу. Деякі менші конкуренти, такі як VIA та Transmeta виробнялють процесори малої потужності для малих комп'ютерів та портативного обладнання.
У жовтні 2006 року Transmeta подала позов проти Інтел за патент, який приховує архітектуру процесорів та енергозберігаючі технології.
Конкуренцію Інтел у виробництві чіпсетів складають: VIA Technologies, SiS, ATI, та NVIDIA. Конкуренти у мережевому апаратному забезпеченні:Freescale, Infineon, Broadcom, Marvell, та AMCC; на ринку флеш-пам'яті: Spansion, Samsung, Qimonda, Toshiba, STMicroelectronics, та Hynix.
[ред.] Фінанси
Ринкова капіталізація Інтел складає $119 мільйонів (станом на 8 листопада, 2006 р). Її акції продаються на NASDAQ з позначкою INTC, та є учасником наступних індексів: Dow Industrials, S&P 500, NASDAQ-100, PHLX Semiconductor Sector, та GSTI Software Index.
[ред.] Дивись також
[ред.] Зноски
- ↑ Worker Pleads Not Guilty in Intel Spy Case nytimes.com
- ↑ Ex-Intel Engineer Sentenced to Prison Term nytimes.com
- ↑ Guillermo Gaede pleads guilty findarticles.com
