Чарторийські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чарторийські, Чарториські, Чарторійські, Чорторийські (Czartoryscy) - княжий рід українсько-польського походження, який 1433 року одержав титул князів Священної Римської Імперії.

Прародич Чарторийських, Василь, володів містом Чорторийськом на Волині (1393)

Його сини Іван, Олександер і Михайло мали високі посади у Великому Князівстві Литовському. Михайло Чорторийський († бл. 1489) був намісником Брацлавщини (1463) і провадив боротьбу проти татар.

Після Люблінської унії 1569 року, яку рід Чорторийських підтримував, вони одержали впливові позиції в польському уряді й поширили свої володіння на Волині і в Галичині

Під час Хмельниччини Михайло Чарторийський (1621-1692) боровся проти повстанців

Важливу роль відігравали Чарторийські в Речі Посполитій XVIII ст., особливо за часів королів Авґуста III й Станислава Авґуста Понятовського, мати якого була княгиня Констанція Чарторийська. Її брат, князь Александер Авґуст Чарторийський (1697-1782), воєвода Руський, одружившись з Марією Софією Сенявською, дістав величезні маєтки згаслого роду Сенявських. Внук їх, князь Адам-Юрій Чарторийський (1770-1861) був одним з найвідоміших членів роду.

У кінці XVIII Йосиф Клеменс князь Чарторийський, стольник литовський, розгорнув широку промислову діяльність у своїх маєтках на Волині й Поділлі (мануфактура сукна, полотна, шкіряних виробів, порцеляни й фаянсу в Корці й Городищі, поясів у Меджибожі тощо).