Чарторийський Адам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чарторийський (Czartoryski) Адам Ежи (14.1.1770 — 15.7.1861), кн., поль. політ, діяч. Був близьким дорадником царя Олександра І і мін. закордонних справ Росії (1804 — 06). Під час поль. повстання 1830 — 31 — гол. тимчасового повстанського уряду, який намагався відновити Польщу в старих кордонах. На еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. У свою антирос. акцію, гол. у зв'язку з Крим. війною, Ч. пробував включити також українців; у цьому йому допомагали Ф. Духінський і М. Чайковський. У планах Ч. було утворення на Наддніпрянщині коз. держави, яка мала б увійти у федеративні зв'язки з Польщею, тоді як Галичина мала залишитися поль. В органі Ч. „Trzeci Maj" вміщено інформації про Україну.

князь, польський та російський політичний діяч. Після придушення польського повстання під керівництвом Т. Костюшка (1794) перебував як заручник при дворі Катерини II. Пізніше деякий час жив в Англії, став прихильником конституційного устрою. Зблизився зі спадкоємцем російського престолу, майбутнім імператором Олександром I. Став членом т. зв. таємного комітету та міністром закордонних справ (1804-06). Намагався добитися об'єднання всіх територій колишньої Польщі, поділених між Росією, Австрією та Пруссією, шляхом династичної унії Польського королівства з Російською імперією. Представляв інтереси частини великого дворянства, яке намагалося пристосувати кріпосні умови до умов капіталістичного розвитку. Брав участь у Віденському Конгресі 1814-15, де був радником царя Олександра I з польського питання. Створення Королівства (Царства) Польського відповідало політичним планам Ч. З 1815 — сенатор Королівства Польського. Постійні порушення царським урядом польської конституції та наростання реакції спричинили перехід Ч. до табору ліберальної опозиції. Під час Польського повстання 1830-31 очолював Національний уряд, який виступав за відновлення Польської держави у кордонах 1772. Після поразки повстання емігрував до Франції, де жив у Парижі. В еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. Розвивав програму відновлення незалежної Польщі за підтримки західноєвропейських держав. До боротьби проти Російської імперії намагався залучити і українців. Серед близьких співробітників Ч. були вихідці з України — Ф. Духінський і М. Чайковський. Щодо українського питання політичні плани Ч. передбачали створення у Наддніпрянській Україні козацької держави, яка б перебувала у федеративних зв'язках з Польщею; Галичина мала перебувати у складі Польської держави.