Українська Національна Рада ЗУНР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українська Національна Рада Західньої Української Народної Республіки (УНРада) — постала 18 жовтня 1918 у Львові з метою здійснити право на самовизначення укр. земель в Австро-Угор. монархії. До її складу входили всі укр. депутати обох австр. палат (Парляменту і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, по три представники укр. партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців; для доповнення проведено вибір від пов. та міст і дано місце представництву нац. меншостей, які з цього права не скористалися. Усього Рада мала 150 чл.

9 листопада 1918 УНРада проголосила Зах.-Укр. Нар. Республіку (ЗУНР).

Вона мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Держ. Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (9 членів) та президента Ради; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих держ. урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю. Назовні Виділ репрезентував президент; першим був К. Левицький, другим Є. Петрушевич.

Перед переходом влади ЗУНР і УГА за Збруч Виділ УНРади і Держ. Секретаріат спільною постановою 9 червня 1919 тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту Є. Петрушевичеві, як «уповноваженому диктаторові», який мав повноту військ. і цивільної виконавчої влади до скликання пленуму УНРади.