Статистика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статистика, наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних явищ і процесів. Збирання інформацій про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; щойно від 19 в. С. поступово здобуває солідну наук. підбудову, коли почато впорядковувати і вдосконалювати статистичні (стат.) методи. З них розвинулися дві основні: описова (дескриптивна) — збирання інформацій, перевірка їхньої якости, їх інтерпретація, зображення стат. матеріялу; та індуктивна — стосування теорії правдоподібности, закону великих чисел. С. поділяється за своїм змістом на демографічну, екон., соц., санітарну, суд., біол., техн. тощо; матем. С. вивчає матем. методи систематизації, обробки і використання стат. даних для наук. і практичних висновків.

До 18 в. На укр. землях подибуємо своєрідні стат. зіставлення вже у 16 — 17 вв. у зв'язку з оподаткуванням поодиноких прошарків населення у межах Речі Посполитої; це були реєстри поголовного (пізніше подимного) податку, які подавали тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голів родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з маґдебурзьким правом, відбувалися несистематично. В Коз.гетьманській державі багато стат. матеріялу (про кількість населення, його майнове становище, стан сіль. ремесла тощо) давали переписи населення, яке мало платити подвірний податок, зокрема перепис Лівобережної України 1666. Матеріяли цих переписів збережені в рукописних книгах другої пол. 17 і першої чверти 18 в. З 1782 до 1857 на Україні проваджено переписи всього чоловічого населення — т. зв. ревізії; вже 1765 — 69 було проведено на Лівобережжі ген. ревізію т. зв. Рум'янцівський опис. У першій чверті 18 в. почалася реєстрація народжувань і смертности христ. населення, що її вели церкви.

На Центр. і Сх. Землях у 19 і на поч. 20 в. В Рос. Імперії довший час не було центр. стат. установи. Лише в деякій мірі нею був Стат. Комітет, організований 1811 при Міністерстві Поліції; 1834 його замінив стат. відділ при Міністерстві Внутр. Справ. Справжня стат. централя постала щойно 1858 — Центр. Стат. Комітет (Ц.С.К.) у складі Міністерства Внутр. Справ. Його завданням була організація і збирання (перев. при допомозі своїх губ., деколи й пов. та міських комітетів) стат. матеріялів та їх публікація. Вид. Ц.С.К. появлялися в різних серіях; найважливіші з них: «Статистический временник Российской Империи», «Статистика Российской Империи», різні «сборники» тощо. Ц.С.К. провів 1897 перший заг. перепис населення в Рос. Імперії та опублікував його висліди. Стат. матеріяли збирали й оприлюднювали також різні Міністерства (фінансів, залізниць, шкільництва тощо) та відомства, губ. і міськ. стат. бюра. У всіх цих публікаціях є багаті матеріяли до С. укр. земель, хоч Україна не була в них виділена як окрема одиниця.

На Україні в першій пол. 19 в. і згодом деякими осередками стат. дослідів були губ. комітети і бюра, які звич. видавали свої публікації (часто у формі щорічних пам'яткових книг). З них найбільше значення мали Київ. і Кубанське стат. бюра, згодом Полтавське, Чернігівське, Херсонське й ін. Серед стат.-екон. публікацій важливіші: «Statystyczno-Topograficzne і historyczne opisanie gub. Podolskiej», 2 т. (1831) В. Марчинського; «Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году», І — III (1846 — 52) М. Арандаренка; «Опыт статистического описания Новороссийского Края», І — II (1850) А. Скальковського; «Статистическое описание Киевской губернии», І — III (1852) Д. Журавського та ін. Чимале значення для стат. дослідів України мала Комісія для опису Київ. учбової округи, що діяла у 1851 — 64 pp. і видала 4 томи своїх праць. Стат.-екон. описові укр. губ. були присвячені праці рос. Ген. Штабу з сер. 19 в.; чимало стат. матеріялу публікував Півд.-Зах. Відділ Імператорського Геогр. Товариства і Вільне Екон. Товариство (засноване 1765 в Петербурзі); зб. і журн. поодиноких єпархій тощо. Ряд м. України провів переписи населення (оприлюднені лише висліди перепису м. Києва 2. 3. 1874).

У сер. 19 в. постали катедри С. в ун-тах України (її викладали вже давніше). Перший проф. С. на Україні був С. Рославський-Петровський у Харкові. В сер. 19 в. велике значення для розвитку С. на Україні і в усій Рос. Імперії мав Д. Журавський, який у праці «Об источниках и употреблении статистических сведений» (1846) розробив теоретичні основи і створив систему стат. показників.

По аґрарній реформі 1861 виникла в Рос. Імперії, у т. ч. на Лівобережній і Степ. Україні, земська статистика — стат. дослідження земств, що містили перев. матеріяли про стан сіль. господарства і про соц.-екон. процеси по селах. Для цієї мети при земствах організовувалися стат. бюра; їхні праці були неурядового характеру: не керовані з Петербурґу. Першими на Україні були створені стат. бюра при Херсонському (1873) і Чернігівському (1875) земствах, згодом при Полтавському, Харківському, Катеринославському і Таврійському. Стат. бюра провадили подвірні переписи сел. господарств, кустарних промислів, обслідування бюджетів, описи нерухомого майна селян тощо. На поч. розвитку 3. с. одиницею стат. дослідження була сіль. община; пізніше гол. елементом З. с. стали вибіркові, т. зв. бюджетні дослідження невеликої кількости сел. господарств. Чимало матеріялів збирано при допомозі експедицій на місцях. У стат. бюрах земств на Україні працювало чимало відомих укр. статистиків (а також культ. діячів), які намагалися всебічно висвітлити екон. і соц. проблеми поодиноких укр. земель, а деколи і всієї Наддніпрянщини. Найвідомішою була праця Чернігівського стат. бюра, що його організував (і ним керував) О. Русов разом з П. Червінським і В. Варзаром (тут також працювали О. Шликевич, письм. М. Коцюбинський та ін.); т. зв. Чернігівська земська С. досліджувала перев. землю, її продуктивність і прибутковість (друга земська школа в Рос. Імперії, т. зв. московська, вивчала перев. населення і його госп. діяльність); тут стосовано суцільні подвірні переписи, в комбінації їх з вибірковою методою, для вивчення продуктявности угідь. Чернігівський статистик Шликевич розробив т. зв. комбінаційні стат. таблиці й цим збагатив теоретичну С. Добре розвинулося стат. бюро Переяславського земсті. а (керівником його був деякий час Г. Рогжістров); воно — одне з перших у світі опублікувало 1898 нарис сел. бюджетів Полтавщини. Заходами цього земства появився 1910 «Статистический Справочник по Югу России», який охопив 9 основних укр. губ., а також Область Війська Донського і Басарабію. З інших статистиків, що працювали в земствах України, треба згадати К. Вернера, В. Василенка, Л. Падалку, С. Харізоменова та ін.

Стат. Бюра земств України видавали різні матеріяли, зб., огляди тощо — разом понад 100 тт.; вони містили багатий фактичний матеріял, зокрема з обсягу сіль. господарства, кустарного промислу, маєткового (бюджети) стану селянства, а також з ділянки охорони здоров'я і шкільництва.

Земські й губ. стат. публікації являють собою здебільша губ. (чи навіть пов.) описи, проте деякі з них представляють проблеми всіх укр. земель у Рос. Імперії. До таких, напр., належить, крім згаданого «Справочника» Південної Росії, стат.-екон. публікація «Весь Юго-Западный Край», яку уклав півд.зах. відділ Рос. Експортної Палати (1913; заг. нагляд над публікацією мав М. Довнар-Запольський, ред. був А. Ярошевич). Стат. зіставлення населення (зокрема нац. стану за переписом 1897) всіх укр. земель в Рос. Імперії дав О. Русов.

На Наддніпрянщині працювали під кін. 19 і на поч. 20 в. в ділянці С. такі дослідники (крім уже названих): К. Воблий, Л. Лічков, І. Миклашевський (проф. С. в Харківському Ун-ті), Р. Орженцький (теорія С.), С. Подолинський, В. Постніков, Г. Цехановецький, Ф. Щербина (земський статистик, основоположник бюджетової С. в Рос. Імперії, історик С.), демографи-статистики: А. Босиневич, М. Птуха й ін.

С. н.а Зах. Україні й на еміґрації до 1939. На укр. землях в Австрії стат. праці були керовані Центр. Стат. Комісією у Відні, яка видавала численні публікації («Die österreichische Statistik» та ін.). Стат. дані збирали й публікували також різні Міністерства і відомства. У всіх цих вид. містилося чимало стат. матеріялів, що стосувалися Галичини й Буковини; їх збирали й публікували також стат. бюра цих двох країв. У Галичині діяло Стат. Бюро Гал. Крайового Виділу з осідком у Львові, яке видавало ж. «Wiadomosci Statystyczne о stosunkach krajowych» та довідник «Podręcznik Statystyki Galicji». При НТШ діяла (з 1908) Стат. Комісія, яка видавала «Студії з поля суспільних наук і статистики» (до 1914 — 3 тт.).

Стат. матеріяли на Закарпатті збирав і публікував Угор. Стат. уряд у Будапешті (з 1874); деякі матеріяли публікували також в поодиноких комітатах.

З укр. дослідників і діячів стат.-екон. проблемами цікавилися В. Навроцький, а також І. Франка та М. Павлик. З поч. 20 в. найбільше уваги укр. дослідники звернули на нац. статистику, зокрема Галичини: В Охримович, С. Дністрянський, М. Кордуба, С. Рудницький й ін.; з поляків Й. Бузек та С. Павловський. Над нац. статистикою Закарпаття працювали С. Томашівський та В. Гнатюк.

У 1914 — 20 багато стат. оглядів публікував Союз Визволення України, а також ін. укр. організації (див. «Інформаційна Служба»). Перший докладний огляд нац. відносин на всіх укр. землях дали М. Кордуба («Територія й населення України», 1918) і С. Рудницький.

У державах, у складі яких перебували у 1920 — 30-их pp. Зах. Укр. Землі — у Польщі, Чехо-Словаччині й Румунії, — стат. справа була централізована в гол. стат. урядах у Варшаві, Празі й Букарешті. У Польщі Гол. Стат. Уряд публікував багато матеріялів з укр. земель у своїх вид.: у «Statystyka Polski» (різні серії; тут публіковано також висліди переписів населення 1921 і 1931), декаднику «Wiadomosci Statystyczne», річниках «Rocznik Statystyczny» й ін. Стат. Бюро Гал. Крайового Виділу зліквідовано; натомість діяли міські стат. бюра, які (зокрема у Львові) виявляли незначну вид. діяльність. Укр. С. плекала далі Стат. Комісія НТШ (у 1930-их pp. назва «Комісія нац. економіки, соціології і статистики», видала 2 т. праць), Укр. Наук. Ін-т у Варшаві (видав статистику населення всіх укр. земель в СССР і зб. «Укр. людність СССР»), Укр. Екон. Бюро у Варшаві; діяли катедри С. при УВУ (Ф. Щербина, згодом Л. Шрамченко) у Празі і УГА-УТГІ в Подєбрадах.

І далі найбільше досліджувано нац. статистику (В. Кубійович, Т. Олесіюк, В. Садовський й ін.; з поляків А. Крисінський. М. Фелінський та ін.); багато матеріялу з екон. С. є в працях К. Коберського («Україна в світовому господарстві»), Ю. Павликовського, І. Витановича та ін. Заг.-укр. значення мали 4 укр. стат. річники, що їх видавало з 1933 укр. і англ. мовами Укр. Екон. Бюро у Варшаві (ред. комітет: В. Кубійович, Л. Лукасевич, Є. Ґловінський). Важливіші стат. елементи представлені при допомозі карт і діяграм в укр.-англ. «Атласі України й сумежних країв» В. Кубійовича (1937).

С. в УССР, як і в усьому СССР, має особливий характер. Це система збирання, перевірки й розробки стат. даних, що відображують перебіг виконання держ. планів, зростання господарства й культури, добробуту населення, розміщення продуктивних сил, впровадження нової техніки, наявність резервів для виконання планів, природних матеріяльних ресурсів і резерв пряці. Здійснення стат. робіт належить до держ. монополії. С. тісно пов'язана (і цим вона відрізняється від С. позаком. світу) з системою держ. планування, вона є відправною базою для нього і для керування нар. господарством, є важливим засобом контролю й перевірки виконання планів. С. в СССР ґрунтується на звітності, що її виготовляють усі органи, підприємства, установи й організації за встановленим порядком й у точно визначені реченці.

Типове для сов. С. (зокрема у 1930 — 50-их pp.) фальшування. Так у сов. системі звітности, як і взагалі в праці сов. підприємства, трапляються випадки приписування продукції, окозамилювання, замовчування простоїв і штурмовщини, виробничого травматизму, прогулів і загалом промахів у керівництві підприємством. Все це відбивається у звітності (вона визначає успішність праці підприємства), а цим самим вона не відбиває справжнього стану на підприємствах і в економіці країни; звичайно, це стосується і С.

Строкатість цін в СССР не сприяє розвиткові С. Т. зв. незмінні ціни, якими оперує сов. С., фактично не є такими, бо їх постійно доводиться корегувати, а то й встановлювати нові (1926 — 27, 1932, 1952, 1955).

Часто стат. дані за різні роки не можна порівнювати через зміни метод обліку. Недостовірними є індекси зростання реального доходу населення, роздрібної торгівлі й споживання, продуктивности праці, а частково й продукції промислу і сіль. господарства. Недостатньою, а часто фальшивою є нац. статистика, яка зменшує число неросіян, зокрема розпорошених; так зменшене число українців, які живуть поза межами УССР.

Як правило в СССР й УССР С. з пропаґандивною метою тенденційно перебільшує усе успішне та зменшує до мінімуму все неґативне. Це стосується другорядних джерел і пропаґандивних вид., як правило недостовірних.

Сов. влада не збирає тих стат. даних, які для її економіки, політики тощо не є потрібні. Напр., у 1920-их pp. збирано і частково публіковано дані т. зв. моральної С. (до неї зараховувано злочинність); з 1930-их pp. їх не збирають. З зібраних стат. матеріялів публікується лише невелика частина. Більшість стат. даних вважаються держ. таємницею, і вони неприступні для населення, тим більше для наук. світу за кордоном. Тому не завжди можливо перевірити достовірність опублікованих сов. стат. даних. До проблем, що їх замовчує сов. С., належать серед ін. деякі питання С. праці, родинних бюджетів, розподілу доходу, коштів прожитку, цін, податків, нац. доходу і продукції, зовн. торгівлі, банківництва, здоров'я і зокрема більшости того, що стосується нац. проблем (напр., даних про мову навчання в школах) тощо.

В історії С. в УССР (і СССР) можна виділити щонайменше три періоди: 1920-і pp., 1930 — 56 і з 1956. У 1920-их pp., коли ще в СССР не було єдиного нар.-госп. плану, справа С. була в СССР децентралізована. Керівним стат. органом в УССР було Центральне Статистичне Управління України (Ц.С.У.У.) з М. Авдієнком на чолі, яке користувалося чималою автономією як щодо планів стат. досліджень, так і щодо стат. публікацій. Основними стат. публікаціями на Україні були: «Статистика України», що виходила 1921 — 31 в ряді серій з окремих ділянок С. (вийшло 209 випусків; це були як стат. матеріяли, так і самостійні монографії); «Статистичний Бюлетень», що виходив два рази на місяць з 1921 по 1925 (спершу рос., згодом укр. мовою); «Радянський Статистик» у 1924 — 29 pp.; «Стат. хроніка» з 1925 по 1929 (вийшло 152 випуски); квартальник «Вісник статистики України» — з 1928 по 1930; довідники-річники: «Нар. господарство України» (1919, 1921, 1921 — 22, 1924 — 25) і стат. щорічники «Україна» — 1925, 1926, 1928, 1929. У 1924 — 28 виходив квартальник «Фабрично-заводська промисловість України».

С. України того часу як джерело інформації про Україну і як наука була добре розвинена порівняно з ін. країнами. У 1920-их pp. вперше публіковано й опрацьовувано стат. матеріяли, що стосувалися основної частини укр. земель, які становили УССР. Тоді чимало стат. даних, які стосувалися України, публікувало також Центр. Стат. Управління СССР (зокрема основні результати переписів населення — частково 1920, міськ. 1923 і заг. 1926); натомість детально їх опрацьовувало Ц.С. У.У. Стат. матеріяли публікували, крім Москви і Харкова, також деякі місц. установи; для України важливі публікації, що стосувалися Півн. Кавказу (Ростов) і Криму (Симферопіль). З установ, які, крім Ц.С.У.У., працювали над С., треба згадати насамперед Укр. АН, зокрема Демографічний Ін-т (1934 — 38 Ін-т демографічної і санітарної С.), що під керівництвом визначного демографа М. Птухи видав 14 тт. своїх праць.

Серед дослідників у ділянці С. в 1920-их pp. слід відзначити економістів-статистиків: К. Воблого, В. Косинського, Г. Кривченка, Й. Пасховера, Й. Шимановича та ін.; демографів (крім М. Птухи): Ю. Корчак-Чепурківського, Ю. Масютина, П. Пустохода, С. Томіліна, М. Трацевського, А. Хоменка та ін.; дослідників з матем. С.: М. Кравчука і Є. Слуцького. З 1922 щорічно відбувалися всеукр. стат. конференції (з 1925 — з'їзди).

1930 у зв'язку з введенням п'ятирічок і заг. планової системи Центр. Стат. Управління УССР (як і всього СССР) скасовано, їхні функції перебрав Держплан СССР; 1931 стат. праці підпорядковано, у складі Держплану, планувальним установам: Центр. Управлінню Нар. Госп. Обліку СССР (на Україні його респ. відділові — Управлінню Нар.-Госп. Обліку УРСР). «Реформа» 1931 повністю припинила праці з ділянки С., а під час чисток апарату (1930 — 31 і 1937 — 38) загинуло чимало визначних укр. статистиків (серед ін. керівник Ц.С.У.У. — Авдієнко).

Одночасно з ліквідацією Ц.С.У.У. — на Україні припинено з 1931 майже цілком публікацію стат. матеріялів. Появилися ледве кілька стат. довідників: «Нар. господарство УРСР» (1935, присвячене підсумкам виконання першої п'ятирічки і поч. другої), «УРСР у числах» (1936), пропаґандивний зб. «Соц. Україна» (1937) і «Праця в УРСР» (1937) — усі вид. Управління Нар.-госп. обліку УРСР за ред. О. Асаткіна. Ці довідники якісно слабі; серед ін. в них майже немає демографічної С. (зрозуміле з уваги на демографічну катастрофу України у 1933 — 34). Унікальним явищем є анулювання перепису 1937 (його результати були б компромітуючі для сов. влади); вислідів перепису 1939, за винятком кількох заг. чисел, не публіковано (докладніше див. стор. 2012).

Відновлення Центр. Стат. Управління 1941 не внесло змін, бо воно далі підлягало Держпланові. 1948 його виведено з Держплану і пов'язано з Радою Мін. СССР. Відновлене Центр. Стат. Управління УССР було підпорядковане Ц.С.У. СССР і не залежало від уряду УССР. Весь цей період до 1955 відзначається відсутністю публікацій стат. даних; час від часу появлялися лише поодинокі числа в газ. та журнальних ст. і промовах сов. керівництва, а частіше відсотки змін без подання базових чисел.

Новий етап у С. на Україні почався у зв'язку з децентралізацією планування та управління нар. господарством, розпочатою М. Хрущовим у 1956, коли виявилася потреба в стат. інформації. Разом з тим з 1957 Ц.С.У. України почало бути більше відповідальним перед урядом УССР (нова назва: Ц.С.У. при Раді Мін. УРСР); його остаточне оформлення, як союзно-респ. органу держ. централізованого обліку й С. в УССР, підпорядкованого як Раді Мін. УССР, так і Ц.С.У. при раді Мін. СССР (докладніше див. Центр. Стат. Управління при Раді Мін. УРСР), припадає на 1960. Відтоді відновлено публікацію стат. матеріялів. Першими з них були «Досягнення Радянської України за 40 pp.» (1957) і «Нар. господарство Укр. РСР 1957. Стат. щорічник»; далі слідували стат. річники за 1959 і далі вже щорічно та короткі довідники з попередніми даними «Укр. РСР в числах». Крім цих двох серійних заг. довідників Ц.С.У., Укр. РСР видає незначну кількість стат. матеріялів з різних ділянок нар. господарства (зокрема сіль.), а також освіти й шкільництва, охорони здоров'я тощо. Всі ці зб. видаються за зразком відповідних союзних зб. Майже всі стат. управління поодиноких обл. видають спорадично стат. довідники своєї території (завжди за схемою довідника «Нар. госпво УРСР»). Чимало матеріялів, які стосуються України, публікує Ц.С.У. при раді Мін. СССР у Москві, а також деякі Міністерства. Лише в них (також у стат. довідниках «Нар. господарство Рос. СФСР» і в деяких реґіональних вид.) є матеріяли щодо укр. земель, які не входять до складу УССР. Наслідки переписів населення (1959 і 1970) публікує лише Ц.С.У. при Раді Мін. СССР.

З 1930-их pp. на Україні немає жадного спеціялізованого періодичного вид. для С. Тому стат. матеріяли друкуються у моск. «Вестнике статистики» та київ. ж. і зб. «Економіка Радянської України», «Организация и планирование отраслей народного хозяйства», «Економіка та організація сіль. господарства», «Екон. географія», «Історія нар. госпва та екон. думки Укр. РСР», «Демографічні дослідження» й ін. При Ц.С.У. працює н.-д. ін-т, але про його працю немає докладніших інформацій. Стат. досліди опрацьовує стат. відділ при Ін-ті Економіки АН УРСР і н.-д. ін-т Держплану. Цей останній і н.-д. ін-т при Ц.С.У. мають свої обчислювальні центри. За повоєнний час працювали і частково працюють у ділянці С. України дослідники: в теоретичній С. В. Виговський, І. Козаченко, А. Яблочник та ін.; у демографічній, крім згаданих вже М. Птухи і П. Пустохода, М. Дараган, С. Каган й ін.; в екон. С. — П. Багрій, О. Бідій, В. Бондаренко (серед ін. довголітній керівник відділу С. в Ін-ті Економіки АН УРСР), В. Бурлін, С. Кошелюк, Л. Марін, М. Маркін, М. Нелюбій, П. Нагірняк, А. Ревенко, А. Стогній і багато ін. За останнє десятиліття на Україні розвинулося досить сильно теоретична і матем. С.; укр. учені є тут передовими в усьому СССР.

Література: Белецкий С. Земская статистика. М. 1899; Миклашевский Н. Статистика. Энциклопедический Словарь Ф. Брокгауза и Й. Ефрона . П. 1901; Щербина Ф. Статистика. Прага 1925; Словарь — Справочник по социально-экономической статистике. М. 1944; Птуха М. Очерки по истории статистики в СССР, т. 1 — 2. М. 1955 — 59; Птуха М. Очерки по статистике населення. М. 1960; Маркін М. Статистика советской Украины. М. 1960; Свавицкий Н. Земские надворные переписи. М. 1961; Ежов А. Статистический словарь. М. 1965; Дараган М. Статистика праці в пром-сті. К. 1965; Wagenführ R. Die sowjetische Statistik. Osteuropa Handbuch Sowjetunion. Кельн 1965; Питання економіки і статистики, за ред. В. Драгана, АН УРСР. К. 1965; Альйохін Д., Уманська Н. Статистика нар. господарства і культури Укр. РСР. Бібліографічний показник. К. 1968; Бідій О. Заг. і сільськогосп. статистика. К. 1968; Стогний А. Экономическая и промышленная статистика. Дніпропетровське 1971; Treml V. and Нardt J. editors. Soviet Ekonomic Statistics. Дургам 1972; Екон. статистика, за ред. С. Кошелюка та Л. Маріна, в-во Вища Школа. К. 1974; Козаченко І. Статистика, посібник, в-во Вища Школа. К. 1977; Вивальнюк Л. Числові системи, в-во Вища Школа. К. 1977.