Печіночниця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Ranunculales
Родина:	Жовтцеві (Ranunculaceae)
Рід:	Hepatica
Вид:	Печіночниця звичайна

Печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Garsault.) Місцева назва - печіночник. З родини жовтцевих - Ranunculaceae. Багаторічна трав'яниста рослина (8-15 см заввишки) з кореневищем і прикореневими листками. Листки (37 см завдовжки) довгочерешкові, трилопатеві, при основі серцеподібні, з цілокраїми, яйцеподібними опушеними лопатями. Квітконосні стебла опушені, поодинокі, одноквіткові, виходять з пазух лускоподібних листків кореневища, з покривалом з трьох цілісних зелених листочків, зібраних кільцем при основі квіток. Квітка правильна (12-20 мм у діаметрі), з простою віночкоподібною вільнопелюстковою оцвітиною. Пелюсток 8-10. Вони голубі, рідше червоні або білі. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід - збірна опушена сім'янка. Росте печіночниця в листяних або мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні - травні.

Поширена в західному і правобережному Поліссі, у західному Лісостепу і західній частині правобережного Лісостепу. Райони заготівель - Житомирська, Волинська, Рівненська, частково Хмельницька області.

[ред.] Практичне використання

Декоративна, лікарська рослина. Зацвітає рано і має тривалий період цвітіння. Придатна для декорування затінених місць під деревами.

У народній медицині використовують листки печіночниці, які здавна рекомендувались при хворобах печінки, при ревматизмі, як кровоочисний і сечогінний засіб. Листки містять глюкозид протоанемонін, анемолову олію, дубильні й цукристі речовини, камфору, сапонін. Квітки застосовують при жовтяниці, від золотухи, кашлю, пропасниці, головного болю, зовнішньо - для промивання очей і при хворобах шкіри.

У гомеопатії використовують при хронічних бронхітах. У ветеринарії свіжі рослина дають худобі від сибірки. Є вказівки на те, що свіжа рослина отруйна.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Збирають квітки й листки навесні, сушать у затінку, на горищах, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у коробках, вистелених папером. Потребує бережливого використання й охорони.