Орфіки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
О́РФІКИ (гр. orphikoi від Orpheus — Орфей) — послідовники релігійного містичного вчення, що виникло в Греції в VI ст. до н. е.
Засновником цього вчення вважали міфічного поета Орфея. Міф про Орфея, як і все вчення о., тісно пов’язаний з культом Діоніса, Деметри та зі старосхідними, особливо єгипетськими уявленнями.
О. близькі до Гесіода, їхні ритуали багато в чому повторюють хліборобську магію. Це дає підстави віднести орфізм до світогляду селянства. В Афінах о. на чолі з популяризатором ідей орфізму Ономакрітом оселилися за часів Пісістрата. О. вважали тіло злим началом, «в’язницею душі», а душу — частиною божества; після смерті душа людини, зазнавши ряду перевтілень і очистившись від осквернення тілом, зливається з божеством. О. приписують учення про метемпсихоз (переселення душ) у формі потрійного випробування душі тілесним життям, однак ці свідчення беруть початок від пізніших джерел (Піндара, Платона). Комплекс ідей про тіло й душу згодом був прийнятий і опрацьований піфагореїзмом, частково платонізмом, а через нього — неоплатонізмом і християнством. О. належить низка теорій про походження світу (космогоній) та походження богів (теогоній). За Дамаскієм, спочатку був час, потім небо і порожнеча. Небо виліпило срібне яйце, з якого з’явився Фанет (світло) або Ерос (кохання). Дамаскій подає ще одну версію: первісно існували вода й гюле (болото), від них пішла земля. Вода й земля вважаються першоелементами, від яких народився дракон з головою лева, але з обличчям бога, з крилами за плечима. Він зветься Хроносом, що не старіє, або Гераклом. За Афіногором, горішня і спідня шкаралупи яйця утворюють небо і землю. Теогонія й космогонія о., що знаходять відбиття в їхніх культах, містять діалектичні мотиви так званої «генетичної моделі»: первинна єдність, поділ, возз’єднання поділеного в статевому коханні. У групі орфічних теогоній помітна загальна центральна ідея, яка в ході тисячолітньої історії орфізму схиляється до пантеїзму. Зевс (в інших теогоніях Фанет, Геліос або Діоніс ) містить у власному тілі насіння всього сущого. Із цього стану суміші в єдиному виникає світ. Процеси виникнення трактуються поділом протилежностей та возз’єднанням їх. Мусеєві приписують вислів: усе народжується з одного і на нього розкладається (dialyetai). Цю тезу в конкретно-образній формі відносять до Орфея. «Орфей співав і розповідав, що колись небо, земля, й море були сполучені воєдино, але потім посварилися й розділилися», — повідомляє Аполлоній Родоський.
