Олельковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оле́льковичі — литовсько-український князівський рід. Походив від київського князя Володимира Ольгердовича (р. н. невід. — †1398), сина Великого князя Литовського Ольгерда.

В 1362-1392 (за ін.дан., 1362-1394) — князь київський. Позбавлений престолу Витовтом. Перебував у залежності від татарського хана і карбував монети з татарською печаткою. Підтримував Києво-Печерський монастир.

Олелько Володимирович (Олександр Володимирович; р. н. невід. — п. 1455, за ін. дан., 1454) — київський удільний князь 1443—55; за ін. дан., 1440-55). Внук Ольгерда був одружений на Анастасії — дочці московського князя Василія Дмитровича та Софії Витовтівни. Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Литовського. Вів боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури.

Семеон (Семен) Олелькович (р. н. невід. — п. 1470) — останній київський удільний князь (1455-70). Правнук Великого князя Литовського Ольгерда. В 1458 за князя Семеона Олельковича православна церква в Україні відокремилась від Московської митрополії і перетворена на самостійну Київську митрополію. В 1471 після смерті Семен Олелькович Київське князівство було Казимиром IV Ягеллончиком, Михайло Олелькович (р. н. невід. — †30 серпня 1481) — брат Семеона Олельковича князь слуцький. В 1481 спільно з князями О. Бєльським та І. Гольшанським у відповідь на ліквідацію удільних князівств, насамперед, Київського, організував змову з метою вбити польського короля Казимира IV. Після викриття змови в 1481 його було страчено у Києві (за ін. дан., у Вільнюсі).

Від Михайла Олельковича походив рід українських князів Слуцьких. Семен (Симеон) Михайлович Олелькович (р. н. невід. — †14 листопада 1505) — один з претендентів на литовський великокнязівський престол після смерті Казимира IV в 1492; Юрій Семенович Олелькович (1492 — 17 квітня 1542) — литовський державний діяч, член Ради Панів Великого князівства Литовського. Підтримував політичні плани князя К. Острозького. В 1930 одружився з княжною Е. Радзивілл. Був власником величезних земельних володінь у Білорусі; Юрій Юрійович (1531 — 9 листопада 1578)- князь, член Ради Панів, польський сенатор (1577) перетворив Слуцьк в центр православної культури. Похований у Києво-Печерському монастирі; Юрій Юрієвич (17 серпня 1559 — 6 травня 1586) — син Юрія Юрієвича. Його дочка Софія (1585 — 1612) одружилася з Яном Радзивіллом у 1600 після чого Слуцьке князівство перейшло у власність Радзивіллів.