Метроном

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Механічний метроном

Цифорвий метроном

Метроно́м (грец. Μέτρον — мера, Νόμος — закон) — прилад для визначення темпу шляхом точного відліку тривалостей музичного метру. Перший механічний метроном подібний до сучасних моделей сконструював Д.Н. Вінкель Dietrich Nikolaus Winkel у 1812 р. в Амстердамі та вдосконалив І.Н.Мельцелем у 1816.

Звичайно метроном складається з дерев'яного корпуса пірамідальної форми, одна із граней якого зрізана; у цьому зрізі перебуває маятник із грузиком. Позиція грузика впливає на частоту ударів метронома: чим вище грузик, тим рідше удари й, відповідно, чим грузик нижче, тим удари частіше. За маятником розташована шкала, по якій установлюється частота ударів. В сучасній практиці шикроко використовують також електронні метрономи.

В нотах при позначенні темпу вказується кількість коливань маятника на хвилину, та музична тривалість, що відповідає кожному удару.

Джерело: Музичний словник, М.1966

[ред.] Курйози

Угорський композитор Дьордь Лігеті в 1962 році написав «Симфонічну поему для 100 метрономів» (Poème Symphonique for 100 metronomes) — єдиний в своєму роді твір для такого екзотичного складу «музичних інструментів»:
100 механічних метрономів розташовують на спеціальному подіумі та перед запуском глядачів урухомлюють, при цьому кожен із 100 метрономів настроюєний на свою, відмінну від інших частоту ударів. Глядачі запрошуються до залу, коли всі метрономи вже урухомлені. По мірі розкручування пружини метрономи зупиняються один з одним так, що під кінець твору звуки окремих метрономів можна чітко розрізнити. Закінчується твір як правило з поодинокими ударами останнього метроному.

Відеозапис твору