Кий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
КИЙ, легендарний засновник Києва, полянський князь, найстарший з трьох братів (Кий, Щек і Хорив, іноді згадують сестру Либідь), які нібито збудували місто й назвали його на честь старшого брата Києвом. Повість временних літ подає і другу легенду (але літописець відкидає її як неправдоподібну) про те, що Кий був перевізником на Дніпрі. Легенди про заснування міста, скоріше за все, є етимологічними міфами, покликаними пояснити назви київських місцевостей.
Від Кия та його братів, київські літописці також виводили ім’я Полян і полянське плем’я. У польського історика Длуґоша (XV ст.), який широко використовував українські літописи, що дотепер не збереглися, маємо слід компіляції, де київська династия включно до Аскольда і Діра представлялася прямим потомством Кия та його братів.
Зміст |
[ред.] Паралельні свідчення
У вірменській «Історії Тарона» (VIII ст), автором якої називається Зеноб Глак, згадується про те, що три брати: Куар, Мелтей (Міле) і Хореан заснували три міста в країні Полуні, а через якийсь час вони разом побудували місто на горі Керкей, де був простір для полювання, багато трав та дерев, що своїми іменами і деталями дуже нагадує свідчення київського літописця. Пояснення цьому можна знайти як у спільному джерелі (ймовірно, скіфському) для української та вірменської легенд, так і в спільному міфологічному сюжеті, використаному для пояснення заснування міста.
[ред.] Археологічні свідчення
На полянській землі — Київщині — у VI-VII ст. сходилися кордони трьох культурних груп пам’яток — празької, пеньківскьої та колочинської, а у VIII-X ст. — Луки-Райковецької та волинцевської. Київ з самого початку виникнення був центром не одного, а кількох племінних угруповань.
[ред.] Текст ПВЛ
«И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их ЛыбЂдь. И сЂдяше Кий на горЂ, кдЂ нынЂ увозъ Боричевъ, а Щекъ сЂдяше на горЂ, кдЂ нынЂ зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горЂ, отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городокъ, во имя брата ихъ старЂйшаго, и наркоша и Киевъ. И бяше около города лЂсъ и боръ великъ, и бяху ловяще звЂрье. Бяхуть бо мудрЂ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни.
Инии же, не вЂдуще, ркоша, яко Кий есть перевозникъ бысть; у Киева бо перевозъ бяше тогда съ оноя страны Днепра, тЂмь глаголаху: на перевозъ на Киевъ. Аще бо быль перевозникъ Кый, то не бы ходилъ къ Царюграду; но сий Кий княжаше в роду своем; и приходившю ему къ царю не свЂмы, но токмо о семъ вЂмы, якоже сказають, яко велику честь приялъ есть от царя, которого не вЂмъ и при которомъ приходи цари. Идущю же ему опять, приде къ Дунаеви, и възлюби мЂсто и сруби городокъ малъ, и хотяше сЂсти с родомъ своимъ, и не даша ему близъ живущии; еже и до нынЂ нарЂчють Дунайци городіще КиевЂць. Киеви же прішедшю въ свой городъ Киевъ, ту и сконча животъ свой, и брата его Щекъ и Хоривъ и сестра ихъ ЛыбЂдь ту скончашася. И по сей братьи почаша дЂржати родъ ихъ княжение въ Поляхъ...»
(Подається за Іпатіївським списком.)
[ред.] Фрагмент Длуґоша
|
«Absumptis deinde Kyg, Szczyek et Korew, filii eorum et nepotes linea directa succedentes principabantur apud Ruthenos annis multis, donec successio huiusmodi ad duos fratres germanos Oszkald videlicet et Dyr pervenit» |
Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра. |
