Каденція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Каденція (італ. cadenza, від лат. cado — падаю, закінчуюся) - музичний термін, що може вживатися в кількох значеннях,

• 1) гармонічний або мелодичний зворот, що завершує музичну побудову і що додає йому закінченість, цілісність. В українській мові частіше вживається термін Каданс (походить від французької вимови франц. Cadence).
• 2) вільна, віртуозна, багато орнаментована вставка в музичний твір, переважно в італійській опері 17–18 ст. і в музиці 19 ст. для виконуючих соло інструментів;
• 3) більш розгорнена, але теж вставна і витримана в дусі імпровізації форма. Каденція поміщається в кінці якої-небудь частини концерту для солюючого інструменту з оркестром і виконувається солістом без оркестрового супроводу, надаючи виконавцеві можливість блиснути технічною майстерністю.
  В бароковій та класичній музиці каденції створювались самими виконавцями. Каденція в опері дозволяла продемонструвати не тільки вокальну техніку, але і творчий дар, оскільки за традицією співак повинен був імпровізувати при кожному виконанні. Каденції в інструментальному концерті будувалися в рапсодичному стилі і використовували тематичний матеріал твору; в них часто застосовувалися трелі, арпеджіо, гаммоподібні пасажі. Такі каденції теж імпровізувалися аж до початку 19 століття; проте вже Бетховен в своєму П'ятому фортепіанному концерті дав зразок каденції, яка повинна була виконуватися по авторському тексту і точно відповідати стилю твору. В романтичній та сучасній академічній музиці каденції майже завжди пишуться самими композиторами.

Джерело:http://www.krugosvet.ru/articles/17/1001797/1001797a1.htm