Бородінська битва
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Бородінська битва | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
|||||||||||||||||
| Конфлікт | Вітчизняна війна 1812 року | ||||||||||||||||
| Час | 5-7 вересня 1812 | ||||||||||||||||
| Місце | Бородіно | ||||||||||||||||
| Результат | неостаточна перемога французів | ||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||
Бородінська битва (у французькій традиції - "бій на Москві-ріці", франц. Bataіlle de la Moskowa) - найбільший бій Вітчизнняної війни 1812 р. між російською і французькою арміями. Відбулася 7 вересня (26 серпня) 1812біля села Бородино (125 км на захід від Москви). Французькі війська під командуванням Наполеона не змогли розгромити російські військами під командуванням фельдмаршала Кутузова, росіяни понесли величезні втрати і були вимушені залишити Москву.
Зміст |
[ред.] Передісторія
Після вторгнення французької армії на територію Російської Імперії в червні 1812 року російські війська постійно відступали. Головнокомандуючий російською армією, генерал Барклаю-де-Толлі, не наважувався на вирішальну битву, оскільки це загрожувало втратою армії. Тривалий відступ викликав суспільне невдоволення, тому Олександр І змістив Барклая-де-Толли і призначив головнокомандуючим Кутузова. Однак і йому спочатку довелося відступати.
22 серпня (за старим стилем) російська армія, що відступала від Смоленська, розташувалася в села Бородіно, де Кутузов вирішив дати армії Наполеона генеральний бій. Кутузова намагався зупинити просування Наполеона до Москви. 24 серпня (5 вересня) відбувся бій при Шевардинському редуті, що затримало французькі війська і дало можливість росіянам укріпитись на основних позиціях.
[ред.] Розміщення сил до початку битви
[ред.] Чисельність
Чисельність російської армії неодноразово переглядалася істориками. Різні джерела дають різні числа
- 103 тис. регулярних військ з 640 гарматами, 7 тис. козаків і 10 тис. ратників ополчення Разом 120 000 чоловік
- 114 тис. регулярних військ з 624 гарматами разом з 9.500 козаками і 21.7 тисячним Московським ополченням (БОРОДІНО.РУ) Разом:145 200 чоловік
Чисельність французької армії оцінюється більш однозначно: 125 000-135 000 тис. чоловік і 587 гармат у французької армії. Чисельна перевага була в російських військ.
[ред.] Початкова позиція
Початкова позиція, обрана Кутузовим виглядала як пряма лінія, що йде від Шевардинского редуту на лівому фланзі через велику батарею, названу пізніше батареєю Раєвського, і село у центрі до села Маслово на правому фланзі.
Два фланги російської позиції були явно не рівнозначні. Лівий фланг видавався далеко вперед, його захищала менша по чисельності Друга армія Багратіона. Крім того лівий фланг не мав сильних природних перешкод перед фронтом. Нарешті в тил лівому флангові вела Стара Смоленська дорога . Після втрати 24 серпня (5 вересня) Шевардинского редуту позиція лівого флангу стала ще слабкішою і стала спиратися тільки на три недобудовані флеші. Крім того розвідка Наполеона доповіла про відсутність на лівому фланзі великих з'єднань росіян . Усі ці фактори визначили напрямок головного удару Наполеона, що сконцентрував навпроти лівого флангу майже усі свої наявні сили.
Позиція Кутузова неоднозначно оцінюється військовими істориками. Західні історики в основному вказують на слабість лівого флангу, що привело до великих людських втрат, втрати всіх укріплень, і як наслідок до подальшого відступу. Російські й особливо радянські джерела в основному вказують на особливий задум Кутузова, що змусив Наполеона атакувати саме лівий фланг. У ніч на 26 серпня (7 вересня) частина російських корпусів була присунута до лівого флангу, що вирівняло трохи ситуацію і зірвало задум Наполеона. Стрімка флангова атака виросла в кровопролитне фронтальне зіткнення.
[ред.] Хід бою
[ред.] Бій за Шевардинский редут
24 серпня (5 вересня) рано ранком російський ар'єргард, під командуванням генерал-лейтенанта Петра Коновніцина, що знаходився біля Колоцького монастиря, в 8 км на захід від головних сил, був атакований авангардом супротивника. Бій продовжувався кілька годин. Коновніцин відвів війська за річку Колочу і приєднався до корпусів, що займали позицію в районі села Шевардино.
Біля Шевардинского редуту був розміщений загін генерал-лейтенанта О.І. Горчакова. Під командуванням Горчакова знаходилося 11 тисяч війська і 46 гармат.
Армія Наполеона підходила до Бородіна трьома колонами. Основні сили - три кавалерійських корпуси Мюрата, піхотні корпуси Даву, Нея, Жюно і гвардія - рухалися по Новій Смоленській дорозі. Північніше них наступав піхотний корпус вице-короля Євгенія Богарне і кавалерійський корпус генерала Груші. По Старій Смоленській дорозі наближався корпус генерала Понятовского. Проти захисників редуту було спрямовано 35 тисяч піхоти і кінноти, 180 артилерійських гармат.
Французи, охоплюючи Шевардинский редут з півночі і півдня, намагався оточити війська Горчакова. Вони двічі уривалися на редут і захоплювали його , і щораз піхота Неверовського вибивала них . Бій поступово слабшав і, нарешті, припинився. Кутузов, Горчакову відвести війська до головних сил, за Семеновский яр.
Весь день 25 серпня (6 вересня) війська обох сторін готувалися до майбутнього бою.
[ред.] Початок битви
26 серпня (7 вересня) близько 5 годин ранку почався артилерійський обстріл позицій лівого флангу. Одночасно з початком обстрілу на центр російської позиції, село Бородіно, під прикриттям ранкового туману рушила дивізія Дельзона з корпусу Богарне. Село обороняв лейб-гвардії Єгерський полк. Більш години єгеря відбивалися від чотирикратно переважаючого супротивника, однак після раптової флангової атаки єгеря відступили за ріку Колочу. Слідом за ними переправився і 106-й лінійний полк французів. Барклай Де Толлі направив на допомогу 1-й, 19-й і 40-й єгерські полки, що скинули французів у ріку і спалили міст через Колочу.
[ред.] Багратіонові флеші
Флеші напередодні бою були зайняті 2-й сводногренадерской дивізією під командуванням М.С. Воронцова. У 6-ть годин ранку після нетривалої канонади почалася атака французів на Багратионові флеші. У першій атаці дивізії Дессе і Компана переборовши опір єгерів пробилися через Утицкий ліс і почали шикуватись на галявині напроти самої південної флеші. Атака фрацузів була відбита артилерійським вогнем і фланговою атакою єгерів.
Підтягши артилерію французи повторили атаку, причому була захоплена південна флеш. Багратіон направив на допомогу 27-му піхотну дивізію Неверовского, а також Ахтирских гусарів і Новоросійських драгунів для удару у фланг. Французи залишили флеші.При цьому були поранені генерали Компан і Дессе, контужений при падінні з убитого коня маршал Даву, були поранені практично всі бригадні командири.
Перед наступною атакою супротивники стягали сили. Наполеон підсилив атаку ще трьома піхотними дивізіями з корпусу Нея, трьома кавалерійськими корпусами Мюрата і артилерією, довівши її чисельність до 160 знарядь.
Багратіон наказав генералові М.М. Раєвському, що займав центральну батарею, негайно пересунути до флешей усю другу лінію військ його 7-го піхотного корпуса , а М.О.Тучкову - направити захисникам флешей 3-ю піхотну дивізію коновницына. Одночасно у відповідь на вимогу підкріплень Кутузов направив до Багратіона лейб-гвардії Литовський і Измайловский полки, 1-ю зведено-гренадерську дивізію, 7 полків 3-го кавалерійського корпуса і 1-ю кірасирську дивізію. Додатково були на лівий прапор почав рух 2-й піхотний корпус
Близько 8 годин ранку почалася третя атака на флеші. Після сильної артпідготовки французам удалося ввірватися в південну флеш і в проміжки між флешами але були контратаковані і відкинуті.
У ході четвертої атаки на флеші чисельність французів була доведена до 35 тисяч піхоти і кавалерії, 186 гармат. Після завзятого бою близько 10 годин ранку флеші були захоплені французами. Успіх французів зупинив вогонь підоспілого артилерійського резерву. Після запеклої контратаки флеші були відбиті, а маршал Мюрат ледве не потрапивши росіянином кірасирам у полон еле встиг сховатися в рядах вюртембергской піхоти.
У ході чергової п'ятої атаки французи знову захопили флеші, але контратака дивізії Коновниціна виправила положення . Під час запеклої шостої атаки зненацька через Утицький ліс у тил флешів пробився корпус Жюно. Ситуацію врятувала 1-й кінна батарея, що у цей час направлялася в район флешей. Її командир, капітан Захаров, побачивши погрозу флешам з тилу, спішно розгорнув гамати і відкрив вогонь по ворогу , що шикувався до атаки. Підоспілі три кірасирських полки відкинули піхоту Жюно, відтіснили її в Утицький ліс і утримали позицію. Сьома атака флешей також була відбита.
До восьмої атаки Наполеон сконцентрував проти флешей близько 45 тисяч піхоти і кавалерії і майже 400 гармат. Багратіон бачачи, що артилерія флешей уже не може зупинити рух французьких колон очолив загальну контратаку. Зав'язалася жорстока рукопашна битва, у якій сам Багратіон був смертельно поранений. Коновницин, один з деяких генералів, що залишилися в живих, залишив остаточно флеші за французами і відвів залишки військ через Семеновский яр під прикриття резервних батарей.
[ред.] Бій за Утицький курган
Напередодні бою, 25 серпня (6 вересня), за наказом Кутузова в район Старої Смоленської дороги був спрямований 3-й піхотний корпус Тучкова і до 10 тисяч ратників Московського і Смоленського ополчень. У цей же день до військ приєдналися ще 2 козачих полки. Для зв'язку з флешами в Утицькому лісі зайняли позицію єгерські полки генерал-майора І.Л. Шаховского.
За задумом Кутузова корпус Тучкова повинний був раптово, із засідки, атакувати фланг і тил ворога, що веде бій за Багратионові флеші. Однак раннім ранком, начальник штабу Л.Л. Беннігсен вивів загін Тучкова з засідки.
26 серпня (7 вересня), у день генерального бою, корпус Понятовского рушив в обхід лівого флангу російської позиції. Війська зустрілися перед Утицею біля вісьми годин ранку, у той момент, коли генерал Тучков за наказом Багратіона уже відправив у його розпорядження дивізію Коновніцина. Французи, вийшовши з лісу і відтіснивши росіян від села Утиці, виявився на висотах. Установивши на них 24 гармати, вони відкрив ураганний вогонь. Тучков змушений був відійти до Утицького кургану.
Близько 11:00 Понятовский, одержавши ліворуч підтримку від піхотного корпусу Жюно,зосереджує вогонь з 40 гармат проти Утицкого кургану, штурмує його і захоплює. Це дало йому можливість обійти російські позиції.
Тучков, прагнучи ліквідувати небезпеку , вживає рішучих заходів до повернення кургану. Він особисто організував контратаку на чолі полку Павловских гренадер . Курган був повернутий, але Тучков, одержав смертельну рань. Його замінив генерал-лейтенант Багговут.
Понятовский відновив атаки лише біля першої години дня, коли одержав звістку про падіння Багратионових флешів. Після серії сутичок Багговут змушений був залишити Утицький курган і відійти в одну лінію з основними силами 2-й армії, що залишили до цього часу флеші.
[ред.] Рейд козаків Платова й Уварова
У критичний момент Бородінського бою Кутузов прийняв рішення про рейд Уварова і Платова у тил і фланг французів. Близько 11:30 Уваров (28 ескадронів) і Платов (9 полків) переправилися через р.Колочу. Корпус Уварова атакував французький піхотний полк і італійську кавалерійську бригаду генерала Орнано, але був зупинений. Платов зайшовши в тил, змусив супротивника відійти.
Одночасний удар Уварова і Платова викликав замішання супротивника і змусив відтягнути на лівий фланг війська, що штурмували батарею Раєвського на Курганній висоті. Віце-король Є. Богарне з італійською гвардією і корпусом Груші були спрямовані проти нової загрози. Уваров і Платов з відчутними втратами відступили.
Рейд Уварова і Платова затримав на якийсь час вирішальну атаку супротивника. Побачивши, що росіяни здатні на такі непередбачені рейди, Наполеон не зважився відправити в бій свою гвардію. Однак Кутузов, імовірно, від цього рейду очікував більшого. Так чи інакше, Уварів і Платов виявилися єдиними генералами, не представленими Кутузовим до нагород за Бородіно.
[ред.] Батарея Раєвського
[ред.] Хронологія битви
[ред.] Підсумок бою
Втрати сторін , за різними оцінками, склали:
- російська армія - 38 000-45 000 чоловік, у тому числі 23 генерали.
- французька армія - 30 000-58 000 чоловік, у тому числі 48 генералів.
Жодна зі сторін не змогла цілком домогтися поставлених перед собою цілей. Через великі втрати і відсутність резервів, Кутузов прийняв рішення відвести війська, відкриваючи в такий спосіб шлях до Москви. Наполеон, намагався в одному бою розгромити російську армію, але мети не досяг.
Бородінська битва вважається однією з найкривавіших битв 19 століття. За найскромнішими оцінками сукупних втрат щогодини на полі гинуло 8500 чоловік, або щохвилини - рота солдат. Деякі дивізії втратили до 80 % складу .
[ред.] Джерела
- Бородіно. Тарле Є.В.
- Eіght Attacks on 'Bagratіon Fleches'
- The Battle of Borodіno
- Napoleonіc Guіde. Borodіno.
