Азильська культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Азильська культура, археологічна культура кам'яної доби людства. Відноситься до періоду раннього мезоліта (науково датується 9000-7500 до РХ). Розвинулась зі своєї попередниці - Мадленської культури, що належить періоду пізднього палеоліту.
Зміст |
[ред.] Археологічні знахідки
Виділена французьким археологом Е. П'єтом у 1887-89 роках.
Перші знахідки у печері Мас-д'Азил ((Mas-d'Azil) департамет Ар'єж у передгір'ях Піренеїв (Франція)). Печера є гігантським тунелем довжиною близько 400 м, по якому протікає річка Аріз, що прорила його в давнину. Люди відвіку, ще в мадленськоє часи, оцінили зручності цього просторого підземного коридору, по сторонах якого є багато бічних зал. Між мадленськімі шарами, що залягають в основі, і поверхневими шарами часів неоліта і залізної доби був знайдений мезолітичний шар Азильскої культури.
Інші важливі стоянки: печера Крузад біля Нарбона (Лангедок, Франція), печера Рієта в Кантабрійськіх горах (Іспанія), Бірзек (Швейцарія) і інші місця.
Зміни характерні азильській культурі у народа території почалися, ще в піздній період мадленської культури.
[ред.] Територія росповсюдження, Етнічна належність
Франція, Пірінейський півострів і західна Німеччина (Алеманія, Баварія і Франконія). Центр культури був у північній Іспанії і південно-західній Франції, де скоріш за все був етнічно один народ. Просліджується порядок взаїмонаслідуючих культур в цьому краї.
За дослідженням істориків, археологів і антропологів, культура належала до пращурів басків.
Сліди культури азільського зовнішності простежуються також на Британських островах. Певні риси схожості з азильськіми пам'ятниками Західної Європи мають пам'ятники Криму, Кавказу, і частково Середньої Азії.
[ред.] Клімат і тваринний світ
Клімат змінювався під час Мадленської культури. Арктичний клімат, що слідував за ледниковим періодом змінився спочатку на тепліший і сухий, а згодом на вологий клімат лісів помірної зони. Це спричинило необхідність зміни знаряддя, способу життя звичок.
Місце північного оленя зайняв благородний олень, разом з ним розповсюдилися і інші тварини, що мешкали в широколіственних лісах - бобер, бурий ведмідь, кабан, борсук. "Азильці" полювали на оленя, козулю, кабанів. Рибалство. Збірництво. Використовували в їжу молюсків - лісових равликів.
[ред.] Вироби культури
Азильська культура, що змінила мадленську, мала дрібніші кам'яні вироби.
Дрібні знаряддя з креміння - оброблені кам'янці геометричних форм (мікроліти). Замість різноманітних по типах і формах великих за розмірами кремінних виробів, що були в мадленські часи, тепер широко розповсюджуються дрібніші вироби, стандартизованих форм, геометричні по контурах, зокрема сегменти і вістря з одним лезом, що дугоподібно ретушуються. З'явилися невеликі округлі шкребки.
Кістяні вироби, особливо гарпуни, стають грубішими. Це пов'язано зі зникненням північного оленя, з більш міцними рогами і заміною його на благородного оленя. Таким чином вироблені з оленячих рогів плоскі гарпуни втратили свою різноманітність тому, що почали виготовлятися тільки зі зовнішньої кори рогу благородного оленя, яка є найбільш міцною частиною.
"Азильські гальки" - маленькі плоскі річкові гальки, переважно кварцитові, з нанесеними червоною охрою умовними малюнками у вигляді смуг, хрестів, зигзагів, грат, зірок і іноді, можливо, стилізовані фігурки людей або тварин. В Мас-д'Азиль знайдено понад 200 таких гальок. У печері Бірзек було виявлене 225 галек, з яких 120 повністю або частково зберегли розфарбовування, інші, імовірно, спочатку також були розфарбовані. Гальки лежали окремими скупченнями, свого роду кублами, і були навмисно розбиті. Помилково, французький вчений Е. П'ет, хотів бачити знаки якнайдавнішої писемності, що свідчили б про існування в Mac-д'Азилі грандіозної підземної школи писарів кам'яної доби. Малюнки на гальках з Mac-д'Азиля уціліли тому, що гальки лежали в абсолютно сухому шарі пилу. Ці гальки мали сірий або білуватий фон і були розмальовані змішаною з жиром червоною фарбою різних відтінків. Іноді ж гальки заздалегідь офарблювали в светлорозовий колір і потім вже наносили на них темніший малюнок. Малюнки на гальках мають вид овальних плям, поперечних смуг і різних схематичних фігур, зокрема хрестів, зигзагів, грат, зірок і, мабуть, сонця; лише в небагатьох випадках ці малюнки нагадують стилізовані фігури людей або тварин.
Вважається, що гальки мали релігійне значення. Вони подібні до чурингів австралійців племені арунта, що мешкали в Центральній Австралії. За уявленнями арунта, чуринги слугували вмістилищами для душ родичів. Кожен чоловік і кожна жінка арунта мали свою чурінгу, де нібито перебували їх власні душі, успадковані від померлих родичів. Зважаючи на таке важливе значення чурінг вони ретельно охоронялися і їх ховали від ворогів в печерах. Гальки, знайдені в печері Бірзек, мали, скоріш мали схоже значення і були розбиті ворогами. При цьому можно розглядати печери, як місця культу - храм "азильців".
Інша важлива риса культуриі вірувань "азильців" є поховання. У печері Офнет (біля Нордлінген, Німеччина) були дві ями, в яких цілими кублами лежали лише одні черепи, густо засипані червоною охрою.
[ред.] Зв'язок з іншими культурами
"Азильські гальки" вказуютьна дуже давній зв'язок з австралійськими аборигенами в віруваннях про души пращурів.
Черепні поховання ще донедавна влаштовувати в печерах племена ведда на Цейлоні, де він був пов'язаний з родовим культом, з шануванням духів померлих родичів.
У шарах кримських печер Шан-Коба, Заміль-Коба, Сюрень II і Фатьма-Коба опинилися крупні і досить грубі сегментовидні знаряддя з масивних широких пластин, різьби, креміневі вістря, шкребки, відбійники, гальки для розтирання фарби і інші вироби, близькі по загальній їх зовнішності до азильських знарядь Західної Європи, а також такі ж грубі кістяні знаряддя. У печері Заміль-Коба (Крим) виявлені залишки поховання черепа, біля якого знайдені прикраси з риб'ячих зубів, а на Кримській Яйле знайдені гальки, покриті тонким різьбленим узором у вигляді прямих і зигзагоподібних ліній, а також рисок, що схожі на азильські гальки з подібним візерунком.
