Автократія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АВТОКРАТІЯ (грец. autos - сам і cratos - влада) форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єкту. Даний суб'єкт - глава держави - є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при яких місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.
А. за способом заміщення глави держави можна класифікувати в такий спосіб: спадкоємну А. (абсолютну монархію); легальну А., що виникає в результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження; нелегальну А., що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.
У залежності від обсягу функцій управління громадським життям (у тому числі її економічною сферою), прийнятих на себе державними органами, А. поділяються на тоталітарні й авторитарні форми держави. Якщо перша з них заснована на моральній підтримці більшості населення, припускає його формально-демонстраційна участь у формуванні органів державної влади й активне втручання держави в усі сфери громадського життя, то друга - прояв відносної самостійності держави і його апарату, незалежності останніх від певних соціальних сил. Втручання авторитарної держави в суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.
До автократій відносять деспотії Давнього сходу, імперії (Рим, Візантія); абсолютні монархії, типу Російської.
