Іван Богослов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іван Богослов (Donatello: 1408-1415)

Іван Богослов, Іван Заведеїв (євр. יוחנן- Йоханан) був родичем Ісуса, молодшим братом св. Якова Заведеєвого, наймолодшим з апостолів і, як він сам говорив, "учнем, якого любить Ісус". Написав Євангеліє, три послання і єдину новозавітню пророчу книгу "Одкровення".

Іван Богослов був великим учителем любові і єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю. Він помер 100 року після народження Христа у віці 94 років. Св. Епіфаній оповідає, що коли Іван постарівся і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де кожного разу повторював тільки оці слова: "Мої дітоньки, любіть один одного". А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: "Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить".

8/21 травня Православна Церква святкує пам’ять Улюбленого Ученика Господа нашого Ісуса Христа, Св. Івана (його ім’я означає «Бог – щедрий у благодаті») Богослова, тому що впродовж багатьох років була традиція у цей день провідувати його гріб біля м. Ефеса. Кажуть що він був на місці, де в 6-му столітті побудував величний Храм Св. Івана Богослова Св. Імператор Юстиніан (той що потім побудував і славний Собор Св. Софії в Константинополі). Сьогодні руїни цього Храму знаходяться в містечку Селчук у Туреччині. Кажуть теж що кожного року на цей день виходив колись дрібненький порошок із цього гробу і вірні його збирали і вживали для чудесного вилікування недужих.

Новий Завіт пише, що Іван був сином рибалки Заведея. Св. Миколай Велиміровіч у його Життії Святих п. н. Пролог з Охріду каже, що його мама була Саломія, донечка Праведного Йосипа Обручника, охоронця Богородиці та Ісуса. Таким чином Іван був би прибраним племінником Господа і Господь мав би був близькі родинні відношення з ним іще перед тим, як розпочав Своє служіння Месії, коли покликав його бути між Дванадцятьома, які постійно пробували з Ним а потім утвердили Апостольську Церкву своїм ділом та словом.

Коли тільки Господь покликав його, Іван від разу попрощався з батьком та рибальськими сітями, і разом з братом Яковом пішли за Христом. Від цієї пори аж до кінця Господнього земного служіння Св. Іван ніколи не покидав Його. Разом з Петром та Яковом був він при воскресінню дочки Яїра а також при Переображенню Господньому. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли вони возлежали за юдейським звичаєм навколо столу, коли Господь перед Своїм стражданням встановив Тайну Вечерю, через яку ми споживаємо з Трапези Господньої у Царстві, яке вже поміж нас і яке має ще прийти.

Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, то Іван ніколи не відходив від Нього, а стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом. У послушності до Господа він був як син для Пречистої, його двоюрідної сестри, і пильно служив і оберігав її аж до її Успіння. Після її Успіння він зі своїм учнем Прохором проповідували Євангелію в Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі.

Натхнена проповідь і чуда Св. Івана привели багатьох до Христа і потрясли язичництво до самого кореня. Сердиті язичники зв’язали його і послали до Риму стати на суд перед імператором Домітіяном, який віддав його на муки та бичування. Та ані отрута, яку примусили його пити, ані кипучий єлей, в який кинули його, не пошкодили Іванові. Переляканий імператор уважав, що він – безсмертний і вислав його на острів Патмос на доживотне заслання. Св. Іван і там продовжував апостольську працю і привів багатьох до Господа. А щонайголовніше там він написав свою Євангелію (через яку й надано йому назву «Богослов», бо її думки такі глибокі та величні), його Послання та таємничу Книгу Откровіння. Можна донині відвідати Печеру Откровіння на острові Патмос. Знаходиться вона в величному Храмі.

Імператор Нерон, коли прийшов на трон позвільнював в’язнів і Іван повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років утверджуючи працю, яку розпочав був раніше. Кажуть що відійшов він до Господа, коли було йому ж понад 100 років. Був вже він таким немічним, що його до Храму мусіли нести. А він постійно повторював оцю проповідь: «Браття любімо один одного!» Ця тема постійно повторюється і в його писаннях.

Одного дня Іван попросив його учнів понести його за містом Ефесом і там викопати для нього гріб у формі Хреста. Тоді він ліг у ньому і попросив його учнів накрити його землею. Учні поцілувавли свого любого учителя зі сльозами в очах але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його лице полотном а потім накидали землю. Та коли інші учні його потім прибули і хотіли ще побачити лице любого Апостола то відкривши гріб знайшли його порожним! Тому День Його Упокоєння часом називають Днем його Переселення з землі на Небо.