Чорні клобуки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чорні клобуки, чорні шапки — історична назва об'єднання тюркських кочових племен печенігів, торків, берендеїв, осілих у лісостеповій частині Київської Руси (переважно над Россю) в XI—XII ст.
Це об'єднання було зумовлене потребою спільної оборони перед нападами половців
Чорні клобуки мали свою самоуправну організацію (віча старшин), яка підлягала київським князям
Як складова частина Київської Руси, чорні клобуки охороняли її південні кордони та брали участь у походах київських князів
Під впливом сусідів чорні клобуки поступово переходили від скотарства до осілого рільництва
По татарській навалі (1240) частина чорних клобуків асимілювалася з українським населенням, інші подалися в степи і про них історичні документи більше не згадують
