Черниш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Черни́ш  — село Чернігівського району Чернігівської області за 20 км від райцентру.

На території села розташовані 9-річна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. Уродженцем Черниша є Герой Радянського Союзу А. С. Юрченко. 1980 встановлено надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглих 1943 року підчас визволення села від фашистської окупації. Обеліск (1980) у память про воїнів-односельців, що загинули (160 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Поблизу села виявлені поселення епохи бронзи і ранньозалізного віку та ранньослов'янські та періоду Київської Русі (1-5 ст. та 9-13 ст.)

ЧЕРНИСЬКИЙ ОБЕРІГ
Знаходиться в селі Черниш, вулиця Щорса, біля старого кладовища Доїхати можна із м.Чернігова по трасі Чернігів – Городня 20 км, біля дорожнього знаку «с.Черниш» робимо поворот у північно-західному напрямку і рухаємося ще 2 км до в’їзду в село. Далі їдемо по центральній вулиці в тому ж напрямку до магазину і робимо поворот на північний схід по вулиці Щорса. Проїхавши 800 метрів, справа від дороги ми побачимо Черниський оберіг – хрест.
Чи є на світі така людина, яку б не цікавило надзвичайне, те що було тисячі років тому, в різні часи розвитку цивілізації, що відбувається сьогодні? В кожному прожитому дні ми відкриваємо щось для себе нове, цікаве. Цьому допомагає старанне вивчення кожного предмету, спілкування з людьми старшого покоління, адже життя, прожите ними – це жива історія, невичерпна криниця невідомого, цікавого і корисного для нас.
Самотній хрест, який стоїть біля старого кладовища, відрізнявся від усіх тим, що великий і форма не така, як у інших. Хто ж похований тут: може видатна людина, односелець чи декілька чоловік? З цим питанням звернулися до своїх бабусь, дідусів, прадідів. І вони розповіли нам цілу історію появи цього хреста. В результаті пошуку ми вийшли на людину, яка розповіла нам багато корисного про хрест і майстра, який сокирою витесав хреста уже багато років потому, ми познайомилися з донькою досі невідомого майстра.
Ще будучи дитиною, Федора Григорівна добре запам’ятала, як батько, повернувшись з польської війни, виснажений, пригнічений, побачивши на власні очі смерть, із святою вірою в серці, що саме його робота стане оберегом для всіх жителів села Черниш, а, може, й навколишніх сіл, взявся за доручену справу. Декілька днів тесав величезне дубове дерево біля хати, дуже старався виконати роботу вчасно та якісно, тому що сільська громада саме йому, найкращому теслі на селі, довірила таку почесну місію - витесати хрест. За давнім народним повір’ям це - оберіг, який захищає від лиха всіх жителів, їхні домівки, їхні долі.
Донька згадує: « Під час роботи батько поранив ногу сокирою, та це не стало на заваді. Робота була закінчена вчасно. Ну, а про якість свідчить те, що хрест і досі є реліквією села, його архітектурною пам’яткою, оберегом. Було це приблизно у 1940 році. Дух війни вже відчувався. Налякані люди сподівалися на чудо хреста: він збереже від смерті, руйнувань, розлуки, горя. Освятивши хрест, сподіваючись на краще, споруда була встановлена в самому центрі села на перехресній дорозі біля церкви.
У 1941 році Йовенко Григорій Іванович, залишивши дружину із трьома маленькими дітьми , пішов захищати Батьківщину. В 1943 році він загинув. А робота, яка залишилась, є згадкою про нього, як великого майстра, як людину, яка прагнула оберегти село, його жителів від нещастя. Під час визволення села від німецько-фашистських загарбників ворожий снаряд влучив в церкву і знищив її. Хрест залишився неушкодженим. А довкола все горіло. Це зміцніло віру людей в чудодійність хреста.»
За Радянської влади, коли руйнувалися церкви і все, що зв’язане з релігією, чернишани не дали знищити святий оберіг, встановили його біля кладовища на перехресті доріг, де він знаходиться і зараз. Це кладовище вже старе. Ховають небіжчиків на новому, яке поруч. Проводжаючи їх в останню путь, люди зупиняються біля старого хреста, віддаючи і йому шану.
В 2000 році на прохання односельців хрест реставрував Акуленко Микола Олександрович – хрещеник Федори Григорівни . Він був піднятий вище, бо майже вріс в землю, похилився. З року в рік дбайливі руки жителів села Черниш прибирають біля нього, вішають гарного вишиваного рушника, насаджують квіти.
Ми віримо, що і зараз цей хрест є оберегом нашого села.