Фіалка триколірна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
?
Фіалка триколірна |
||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
| Viola tricolor |
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Фіалка триколірна (Viola tricolor L.) Місцеві назви — братик і сестриця, братики польові, зозулині черевички, Іван і Марія та інші. Однорічні або дворічні темно-зелені рослини родини фіалкових (10 — 45 см заввишки) з слаборозвинутим, малорозгалуженим коренем. Стебла висхідні, переважно розгалужені, опушені. Листки чергові, пластинка нижніх листків широкояйцеподібна, верхніх — довгасто-ланцетна (5-75 мм завдовжки і 5-20 мм завширшки). Листки тупозубчасті, коротковолосисті, середні на довгих, верхні на коротких черешках. Прилистки великі (3-30 мм завдовжки), перистороздільні. Квітки на довгих (30-120 мм) квітконіжках, великі (до 30 мм завдовжки), двостатеві, неправильні. Оцвітина подвійна. Чашечка з п'яти вільних листочків з вушкоподібними придатками. Віночок з п'яти вільних пелюсток, за довжиною значно перевищує чашечку. Дві верхні пелюстки блідо-жовті або темно-синьо-фіолетові, бокові до середини, а нижня по краю синьо-фіолетова або жовтувата. Нижня пелюстка завжди при основі жовта, з темними волосками і синюватою зігнутою шпоркою. Тичинок п'ять. Вони вільні. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один, приймочка куляста. Плід — видовжено яйцеподібна тристулкова коробочка.
форма фіалки, отримана з європейської дикої форми Viola tricolor, включає багато видів і форм. Квіти звичайно фіолетові, жовті, кремові чи різнобарвні, виведено багато різновидів, що відрізняються розміром і кольором.
Фіалка триколірна росте на галявинах, лісокультурних площах, узліссях, на луках, схилах. Рослина світлолюбна. Цвіте у червні — серпні. Поширена майже по всій Україні, за винятком Криму. Райони заготівель зосереджені на Поліссі та в Лісостепу. Запаси сировини досить великі, але розкидані.
Зміст |
[ред.] Близький вид
До фіалки триколірної подібна фіалка польова (V. arvensis Murr.) Відрізняється від попереднього виду дрібнішими квітками (5-15 мм завдовжки), блідо-жовтим і коротшим від чашечки віночком. Рослина розсіяно-коротковолосиста або гола. Поширена по всій Україні як бур'ян, росте у тих же умовах, що й фіалка триколірна. Цвіте у квітні-вересні.
[ред.] Практичне використання
Лікарська, фарбувальна, медоносна і декоративна рослина. У науковій медицині використовується трава фіалки триколірної і польової — І егЬа Vioiae Tricoioris. Препарати з неї використовуються як відкашлювалъний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Трава містить сапоніни, глікозид рутин, алкалоїд віолін, ефірну олію (до 0,008 %), саліцилову кислоту, цукор, вітамін С, каротин, а квітки — антоціан віоланін.
У народній медицині трава фіалок триколірної і польової використовується внутрішньо при золотусі і як кровоочисний, потогінний, сечогінний і відкашлювалъний засіб; зовнішньо — при суглобному ревматизмі, хворобах шкіри, для лікування ран, що повільно загоюються. В народі свіжі або розпарені рослини фіалки польової прикладають до грудей жінок, коли на них з'являється висип.
У квітках фіалки триколірної міститься жовта барвна речовина віола-кверцитрин. Обидва види фіалок медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар. У декоративному садівництві на клумбах, рабатках, у бордюрах, на балконах, квітниках широко використовують садову різновидність фіалки триколірної (братки садові) .
[ред.] Збирання, переробка та зберігання
Заготовляють траву обох видів фіалок під час цвітіння, зрізуючи ножами або серпами. Сушать під навісом або на горищах під залізним дахом, розстеливши шаром 56 см на папері або тканині і періодично перемішують. Суху траву пакують у тюки по 100 кг. Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на підтоварниках або стелажах. Строк зберігання до двох років.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
