Фрісбі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фрісбі (англ. Frisbee) — поширене ім'я літаючих дисків, які, в основному, зроблені з пластика, діаметром 20-25 сантиметрів, із загнутими краями. Зроблені диски таким чином, щоб аеродинамічно летіти, коли їх кидають і ловлять.
Наразі в продажу знаходиться велика кількість різноманітних фрісбі (літаючих дисків).
Зміст |
[ред.] Історія
В кінці 40-х років ХХ сторіччя американські громадяни майже поголівно марили неопізнаними літаючими об'єктами. Чим і скористався Уолтер Фрідеріх Моррісон. Спадковий винахідник (його батько — творець автомобільної фари) придумав в 1948 році "літаючу тарілку", яка ззовні нагадувала НЛО (фінансував Уоррен Франскайоні). Онднак, той перший диск був невдлий. Післі ряду удосконалень і експерементів тарілка з пластику зроблена Моррісоном в 1955 році стала непогано ширяти над землею і перетворилась на ходовий товар, а в 1957 за його згодою літаючі тарілки почали випускати під торгівельною маркою "Pluto Platter" компанії Wham-O в Сан-Габріелі. В той же час Студенти Єльського університету у вільний від навчання час кидали один в одного жестяними підставками для пирогів фірми Frisbie Pie Company. Назва "фрісбі" настільки популярною серед студентів, що представники Wham-O перейменували свої літаючі тарілки на Frisbee — кілька букв були навмисно змінені, щоб Frisbie Pie Company не змогла відстояти своє право на фірмове найменування в суді.
[ред.] Гра фрісбі
Існує багато різновидів ігр з фрісбі. Найпростіший - звичайне кидання фрісбі двома чи більше гравцями із рук в руки так, щоб тарілка не торкнулася землі.
[ред.] Ultimate фрісбі
Командна гра, яка чимось нагадує дитячий піонербол. Щоб грати в Ultimate фрісбі потрібно мати гарну реакцію, моторність і витривалість.
Поле - прямокутної форми із зонами (end-zone — як в американському футболі) на кожному кінці. Розміри центральної частини поля - 65 на 35 метрів, із зонами по 22 метра, що прилягають до коротших боків поля.
Початок гри - початок розіграшу кожного очка починається з розміщення команд на передніх лініях зон, які захищаються командами. Команда, що захищається, вводить диск у напрямку нападаючої команди.
Рахунок. Щоразу, коли гравець ловить диск у зоні суперника, команді зараховується очко. Гра відновляється після кожного очка, причому диск уводить команда, що виграла попереднє очко. Фінали великих змагань тривають, поки одна з команд не набере 21 очко або більше з мінімальним розривом в 2 очка. Такі ігри можуть тривати близько 2 або 3 годин. Інші матчі звичайно проводять до меншого числа виграшних очків, або з обмеженням за часом, що зменшує тривалість гри, тим самим, не даючи гравцям сильно утомлюватися.
Рух з диском. Диск може передаватися за допомогою паса (обов'язково в повітрі) товаришу по команді в будь-якому напрямку. Піймавши диск, гравець повинен зупинитися, зробивши не більше 3-х кроків. Дозволяється обертатися на місці на одній нозі (як у баскетболі). Гравець, що володіє диском (thrower - "кидаючий"), має 10 секунд для паса. Захисник, що прикриває кидаючого (marker - "блокуючий"), рахує від 1 до 10 з перервою в секунду. Якщо кидаючих не зробив кидок до слова "десять", диск переходить до команди, що захищалася. Тільки одна людина може прикривати гравця з диском, інші не повинні перебувати ближче 3-х метрів від гравця з диском. Дск переходить до іншої команди також, якщо пас не закінчений (тобто диск торкнувся землі через поганий пас, гравець нападаючої команди упустив його, диск опинився за полем, перехоплений або збитий на землю гравцем з іншої команди). У цьому випадку команда, що захищалася, отримує диск і стає нападаючою.
Фоли. Фізичний контакт між гравцями є порушенням правил. Заважати руху гравців забороняється. Якщо в результаті порушення відбувається втрата диска, то гра відновляється так, як би втрати диска не було. Якщо гравець, що порушив правила, уважає, що він їх не порушував, то диск вертається гравцеві, що кидав.
Суддівство. Гравці відповідають за порушення правил і меж поля. Гравці самі вирішують спори.
[ред.] GUTS
GUTS — спортивна гра, у якій беруть участь дві команди, від одного до п'яти гравців в кожній. Ціль гри полягає в тому, щоб першими набрати 21 очко. Перед початком гри команди розміщуються один навпроти одного, на відстані 14м. Гравець повинен кинути диск у суперника так щоб той не зміг його піймати. Якщо гравець не ловить диск чисто (без жонглювання), то кидаюча команда одержує очко.
Ця гра розвиває навики кидка диска, а так само вміння ловити диск однією рукою. Double Disc Court Короткі правила
[ред.] Double Disc Court
В Double Disc Court (DDC) можна грати як на вулиці, так і в залі. Площадка для гри повинна бути рівною. Ігрове поле складається із двох квадратів зі сторонами по 13 метрів на відстані 17 метрів один від одного. Межі квадратів бажано виділяти яскравою стрічкою. Гра проходить з використанням двох дисків по 110 грам кожний. Для цього підійдуть навіть найпростіші диски, що продаються в будь-якому спортивному магазині. У грі беруть участь дві команди по двох людини в кожній. Кожна команда захищає свій квадрат.
Напад. Нападаючий гравець (гравець із диском) прагне кинути літаючу тарілку так, щоб: 1) вона приземлилася й залишилася у квадраті команди-супротивника; 2) обоє (або один з) опонента(ів) одночасно виявилися в контакті з обома дисками.
Захист. Гравці, що Захищаються, прагнуть: 1) захищати свій квадрат, ловлячи диски, які можуть приземлитися й залишитися у квадраті; 2) уникати одночасного контакту обох (або одного) гравців(я) з обома фрісбі.
Очки. Одна з команд одержують одне очко якщо: 1) інша губить фрісбі; 2) диск приземлився й залишився у квадраті іншої; 3) інша команда кидаєте диск, який летить за межі квадратів.
Одна з команд одержують два очка (Double - дабл) якщо: 1) в іншій команді один з гравців перебуває одночасно в контакті з обома дисками; 2) один диск перебуває в руках одночасно двох гравців іншої команди, інший впав у квадрат цієї ж команди і залишився в ньому; 3) обидва диски впали у інший квадрат і залишилися там; 4) один диск фрісбі упав у квадрат іншої команди і залишився в ньому, а другий диск один з гравців цієї команди кинув за межі поля.
Стратегія: Найбільше часто використовувана стратегія для "дублювання" опонентів - запуск фрізбі супротивникові дуже повільно або дуже високо. Аналізуючи політ першого диска, другий диск запускається так, щоб він потрапив на половину супротивника одночасно з першим.
Захищаючись, опоненти повинні впоратися з фрізбі, що прилітають одночасно. Вони повинні піймати диски й кинути їх назад супротивникам, але не повинні бути в контакті з ними одночасно. Якщо вони не зможуть піймати фрізбі, і він залишиться на їхній половині, вони втратять очко. Вони втратять два очка, якщо обидва диски приземляться у квадраті або вони одночасно будуть у контакті з дисками. Щоб уникнути втрати очків, гравці повинні успішно захищатися від "задублювання". У міру наближення двох дисків до них, вони повинні вирішити, як піти від спроби "задублювання". Гравці можуть або піймати й швидко відправити назад перший диск перше ніж піймати другий диск, або один із гравців може підкинути на льоту один з дисків, даючи іншому гравцеві досить часу, для того щоб впіймати й відправити назад інший диск. Підкинутий диск може бути пійманий і відправлений опонентам, для спроби "задублювання" їх. Постійні спроби "задублювання" опонентів і способи відходу від них, роблять цю гру захоплюючою.
Протягом кількох секунд, гравці змінюються в ролях нападаючих і тих, що захищаються. У гравців є великий вибір стратегій різних варіантів, що включають, кидки і їх позиціонування. У цю гру краще грати суперникам однакового рівня, але вона однаково захоплююча для гравців з будь-яким рівнем. Навички кращих гравців містять у собі рухливість, швидкість, силу, уміння правильно вловити момент, точність, уміння ловити й підкидати.
[ред.] Freestyle фрісбі
Фрістайлери — спеціалісти по вишуканим і красивим фінтам. Вони вміють крутити фрісбі на пальці, супроводжуючи це прижками, обертаннями наколо себе, підніманням ніг, перекиданнями, недовгими польотами, зависанням на місці і тому подібними фінтами. Це значить - з диском можна робити все, що завгодно.
Головна мета - зацікавити і завести глядачів.
На змаганнях все це оцінюється суддями, які ставлять бали за складність трюків та артистизм. Можна виступати як парою. так і одному. Весь сенс в тому, щзо виступ має бути показовим і максимально насичений трюками.
[ред.] DiscGolf фрісбі
Всі дуже схоже на справжній гольф, тільки замість м'ячиків- диск, замість лунок - спеціальні кошики, замість ключок - руки. Ціль та ж, що й у гольфі. Потрібно пройти якусь дистанцію за найменшу кількість кидків, тобто закинути диск в усі мішені. До речі, про мішені. Мішені в DiskGolf - здорові кошики, повиті металевими ланцюгами, які дуже нагадують садомазохіські пристосування з німецьких порнофільмів. На зразок різних ключок для різних ударів у гольфі, в DiskGolf є різні диски для різних ударів: Drivers, Mid-Range, Putters.
[ред.] Beach/Snow фрісбі
Пляжний фрізбіи - самий приємний з ігор з диском, у тому числі й у смислі знайомства із засмаглими дівчатами. Особливу принадність додають сильний вітер, мала заселеність пляжу й, природно, учасниці й болільниці в бікіні. Але для справжнього професіонала пляжний фрізбі - це, насамперед, можливість робити божевільні lay-outs, тобто падати, як тільки можна, намагаючись піймати диск.
Один з варіантів пляжного фрізбі - сніжний фрізбі, що дозволяє робити не менш круті й запеклі lay-outs. А якщо на полі є лід, то стає ще веселіше, але травми стають неминучі.
[ред.] Dog фрісбі
Диски фрісбі стають все більш популярними серед собаководів. Основний плюс собачого фрісбі — це то, що "друг людини" завжди приносить диск назад, хоча цьому собаку ще потрібно навчити. Є ризик, що через кілька годин активної гри тарілка, яка весь час попадає в зуби пса буде згризена до невпізнаваності.
В професійному Dog фрісбі проводяться два типи змагань: 1) "вільного польоту"; 2)"міні - дистанції".
У турі "вільного польоту" команда може принести свою власну музику й виконати будь-який трюк без обмежень часу, але зараховані можуть бути тільки трюки, які починаються або закінчуються з кидка диска, який собака впіймав. Інакше кажучи, якщо собака тільки стрибав вгору, щоб взяти фрізбі з рота або руки, трюк не зараховується.
Рахунок ведеться по шкалі від 1 до 10 і ґрунтується на ступені їх скадності. Злагоджене завершення трюку — підсумок складної командної роботи, оцінюється також унікальний маневр і пригуча обдарованість собаки. Стрибки вгору самого кидаючого (хендлера), що енергійно посилає собаку на надмірну висоту, очки команди збільшувати не будуть.
Тур "міні - дистанції" оцінюється за шкалою очків за кожне піймане фрізбі у відведений час. Фрісбі впійманий менш ніж 20 ядров ( 1 ярд - 91,44 сантиметрів ) не зараховуються, лов від 20-30 ярдів одержує 1 очко, лов від 30-40 ярдів дає 2 очка й все, що більше 40 ярдів дає 3 очка. Додаткові пів-очка дає будь-який лов, у якій всі чотири лапи собаки відірвані від землі.
Фінали складаються з одного тура "вільного польоту" і одного — "міні — дистанції".
[ред.] Дух гри
У фрісбі особливе значення надається чесній грі й майстерності. Змагальний дух вітається, але лише тоді, коли це не шкодить взаємоповазі гравців, дотриманню правил або задоволенню від гри. Це й мають на увазі, коли говорять про дух гри (Spirit of Game) — філософії фрісбі.
