Український Конґресовий Комітет Америки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Український Конґресовий Комітет Америки (УККА), надрядна суспільно-гром. централя українців у США, заснована на І Конґресі Амер. Українців у Вашінґтоні 24 травня 1940 р. з участю понад 800 делеґатів від 188 місцевостей. УККА заснований на ширшій основі, ніж його попередник — Об'єднання Укр. Орг-цій Америки (1922—40), ослаблене за останніх років існування внутр. непорозуміннями. УККА створений за ініціятивою братсько-забезпеченевих союзів: Український Народний Союз, Український Робітничий Союз, Союз Українців Католиків «Провидіння» і Українська Народна Поміч. Крім них, до УККА належать крайові об'єднання чи централі суспільно-політ., проф., госп., жін., молодечих, ветеранських, наук., культ., церк. і місц. оргцій. Таких централь у системі УККА є тепер 70. Так само діють місц. відділи УККА (об'єднання таких самих місц. орг-цій, яких у 1980 було 65; у 1955 — 134); ч. їх зменшилося через ліквідацію відділів у малих осередках.

Керівними органами УККА є: конґреси українців Америки, що відбуваються що чотири роки (до 1980 — 13), президія й екзекутива (разом бл. 30 чл.), крайова рада (раніше — політ. рада), контрольна комісія і гром. суд. Крайова рада складається з представників крайових центр, орг-цій (по 2) та по 1 від 12 найбільших місц. відділів. Вона мала стати своєрідним «парляментом» між конґресами, але не збирається реґулярно і не здобула належного престижу. УККА очолюють обрані конґресом президенти, якими були до 1981: М. Мурашко (1940 — 44), С. Шумейко (1944 — 49) і Л. Добрянський (від 1949). Поточну працю УККА виконує бюро; його дир.: Ю. Ревам (1949 — 57), В. Мудрий (1957 — 66) і В. Базарко (1956 — 81), комісії, в-во, редакції та окремі установи.

З 1944 УККА видає: «The Ukrainian Quarterly» за ред. М. Чубатого, 1957 — В. Душника, останній редагував також двотижневик «The Ukrainian Bulletin» 1948—70. В-во УККА видало низку книжок укр. й англ. мовами та ін. інформативних матеріалів про Україну. На стор. двох укр. щоденників і двох тижневиків з'являються неперіодично «Конґресові Вісті» (з 1975). У Вашінґтоні засновано Інформаційне бюро УККА, яке працює тепер під керівництвом Л. Добрянського.

При УККА діс як автономна установа Шкільна Рада (Ш.Р.), якій підлягають суботні школи українознавства (у 1970 р. — 75 шкіл, 1980 р. — 40, 2005 р. - 36); вона видає підручники (бл. 30 назв), затверджує і розробляє програми навчання, видає випускні свідоцтва та дбає за підготову учителів (пед. курси).

Фінансову базу УККА творять членські внески орг-цій та вплати поодиноких громадян - на т. зв. Укр. Нар. Фонд. Річні збірки 1950 — 80 становили пересічно 150 000 дол.; 1970 було 12 000 платників. Діяльність УККА звернена на оборону права укр. народу на самостійне життя, на захист рел. свободи, культури й ін. форм нац. вияву не лише на Україні, але й укр. меншостей поза нею; зокрема останнім часом ведуться акції у справі політ. в'язнів на Україні й захисту людських прав та різні заходи за визнання і належне місце укр. етнічної групи у США. Гол. акцією УККА були серед ін. заходи проти репатріяції укр. переміщених осіб та переселення їх до Америки. З цією метою УККА сприяв створенню Злученого Укр. Амер. Допомогового Комітету, клопотався за надання права азилю воякам УПА й Дивізії «Галичина», домагався встановлення урядом дипломатичних зв'язків між США й Києвом, виступав проти політики «непередрішення» Амер. Комітету визволення народів Росії, за проголошення урядом США Тижня поневолених націй (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх дисидентів та правозахисників на Україні, підтримував зв'язки й інформував держ. органи у Вашінґтоні та міжнар. орг-ції, зокрема ООН.

Досягненнями УККА й укр. громади у США було спорудження і відкриття у Вашінґтоні в 1964 пом'ятника Т. Шевченкові, відзначення 100-ліття укр. еміґрації у США (1976—77), щорічні відзначення Дня укр. державности в конґресі США та у стейтових і деяких міських урядах. У зовн. акціях, гол. на антиком. відтинку, були особливо активними през. УККА Л. Добрянський і В. Душник.

УККА включився у заходи координації укр. життя у вільному світі, спершу ініціюючи Пан-Амер. Укр. Конференцію, а згодом беручи активну участь в орг-ції Світового Конґресу Вільних Українців (УККА був господарем 1 і 3 конґресів). УККА також намагався співпрацювати з різними укр. політ. центрами (до 1980), але з уваги на поляризацію укр. еміґраційної політики, став супроти політ. партій і центрів на невтральну позицію, а тіснішу співпрацю встановив з укр. Церквами та рел. об'єднаннями.

Тому що гол. увага концентрувалася на політ. цілях 1 зовн. діяльності, УККА менше уваги звертав на внутр. орг. працю серед укр. спільноти (утримання при орг. житті третьої і четвертої ґенерації еміґрантів, розвиток культури у крайовому маштабі та справи молоді). В УККА виникали іноді кризи й опозиція, зокрема через тенденцію до опанування керівних органів окремими політ. групами. У 1966 постав опозиційний Комітет Гром. Єдности, частина прихильників якого оформила поза УККА Асоціяцію Українців Америки. 1978 конфлікт Асоціяції з УККА полагоджено, але на 13 конґресі УККА у Філадельфії у жовтні 1980 дійшло до нової широкої опозиції. Використовуючи більшість делеґатів, орг-ції Визвольного Фронту (під впливом ОУН С. Бандери) і їх союзники обрали керівні органи з перевагою одного середовища, порушуючи, згідно з твердженням опозиції, чинний статут УККА. В результаті два братські союзи та 25 центр. крайових орг-цій залишили конґрес і на поч. 1981 утворили Комітет правопорядку УККА. Опозиція до новоствореного на 13 Конґресі проводу УККА намагається оздоровити ситуацію в УККА, привернути йому загально-укр. характер.

Крім згаданих, визначними діячами в УККА були: А. Батюк, І. Білинський, Д. Галичин. Б. Гнатюк, Й. Лисогір, О. Лотоцька, Т. Миник. М. Пізнак, І. Робертс, Р. Смаль-Стоцький, І. Флис, С. Ярема й ін. УККА своїх заслужених чл., а також відомих неукраїнців за їх сприяння укр. справі нагороджує т. зв. Шевченківською гоамотою Волі «Shevchemko Freedom Award»; до 1980 нагороджено понад 80 осіб.