Тризуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сучасний Малий герб України

Три́зуб, укр. нац. знамено у формі золотого Т. на синьому полі; у минулому — герб кн. Рюриковичів і Київ. Держави. Про походження і значення Т. (символ держ. влади, церк. чи військ. емблема, геральдичний знак, монограма, геометричний орнамент тощо) існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки Т. на укр. території сягають 1 в. по Хр. Правдоподібно він був знаком влади, символом племени, яке пізніше стало складовою частиною укр. народу. З княжої доби збереглися Т. на золотих і срібних монетах кн. Володимира В., який, мабуть, успадкував цей родинно-держ. знак від своїх предків. Далі Т. став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира В. — Святополка І Окаянного (1015 — 19), Ярослава Мудрого (1019 — 54) й ін. і, як двозуб, Із'яслава Ярославича (1054-78), Святополка II Із'яславича (1093 — 1113), гал. кн. Льва І Даниловича (1264 — 1301) й ін. Крім монет, знак Т. знайдено на цеглах Десятинної церкви в Києві (986 — 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглах і каменях ін. церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. Поширений по всіх князівствах Київ. Держави протягом кількох ст., Т. зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед ін. змін класичного Володимирового Т. можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено бл. 200 відмін Т. Його використовувано також як символічний і рел. знак в укр. фолкльорі і церк. геральдиці. Хоч Т. окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 в., але вже з 12 в., його почав заміняти герб з св. архистратигом Михаїлом.

По відродженні укр. держави в 1917 Мала Рада (12. 2. 1918 у Коростені), а згодом і Центр. Рада (22. 3. 1918), на пропозицію М. Грушевського, прийняли Володимирів Т. за держ. знамено УНР як великий і малий герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був В. Кричевський. Тоді ж (22. 3. 1918) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком Т. Він фіґурував на держ. кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Укр. Держави (автори проектів Ю. Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.). Як герб Укр. Держави Т. залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою укр. чорноморської фльоти (закон від 18. 7. 1918) був Т. з хрестом угорі. 15. 3. 1939 Сойм Карп. України теж визнав Т. з хрестом за держ. герб. Націоналістичні середовища вживають Т., в якому сер. зуб замінений мечем, деякі укр. католики і гетьманці Т. з хрестом.

[ред.] Тризуб у поетиці

“Тризуб” В. С. Ткаченко

Тризуб (як сокола, що йде в піке),
Облюбував собі на ловах Рюрик.
І віщий князь Олег на вежах бурих
Лишав його зображення стрімке.
На печенігів, половців у шкурах
Цей герб наводив жах — було й таке!
І дерево життя змогло вінке
Не вимерзти в холодних кучугурах.
Сам Олександр здіймав Тризуб увись,
Як з півночі посунули колись
Навали шведів і тевтонів сила,
І коли схрестились грізно меч і спис,
А для наук йому розправив крила.
Засновник Академії — Могила
(В. С. Ткаченко)

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Грушевський М. Укр. герб. Нар. Воля. К. 1917;
Модзалевський В., Нарбут Г. До питання про держ. герб України, ж. Наше минуле, ч. 1. К. 1918;
Пастернак О. Пояснення герба В. Київ. кн. Володимира В. Ужгород 1934;
Скотинський Г. Укр. герб і прапор. Л. 1935;
Рыбаков Б. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси X — XII вв., ж. Советская Архєология, ч. 6. М. — П. 1940;
Андрусяк М. Тризуб. Мюнхен 1947:
Міллер М. Матеріяли до питання про тризуб, ж. Рід та знамено, ч. 1 — IV. Франкфурт 1947;
Січинський В. Укр. тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953.