Стародуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стародуб, м. на півн. Чернігівщині, р. ц. Брянської обл. Російської Федерації, положене на нині мішаній укр.-білор.-рос. території; 16000 меш. (1975); харч. і коноплеобробна промисловість.

[ред.] Історія

Відоме з 9 ст. як укріплене місто ("город") Чернігівського князівства. У літописах згадується (вперше під 1096) у зв'язку з міжусобною боротьбою князів та нападами половців. У 12-поч. 13 ст. -центр Стародубського удільного князівства. У 1239 зруйнований монголо-татарами. З 14 ст. перебував у складі Великого князівства Литовського. На поч. 16 ст. С. перейшов під владу Московської держави. У 1616 С. здобули польські війська і за умовами Деупінського перемир'я 1618 місто перейшло до Речі Посполитої. У 1620 С. було надано магдебурзьке право. У 1648 у ході національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького українська армія звільнила С. За переписом 1654 у С. було 538 козаків. З 1663 місто стало військово-адміністративним центром Стародубського полку. У 1666 на прохання стародубських міщан була надана царська грамота, якою підтверджувалися права міського самоуправління. У 1781 С. став повітовим містом Новго-род-Сіверського намісництва, а з 1802 - Чернігівської губернії. У 1917-18 С. належав до Української Народної Республіки (за законом 2—4.3.1918 мав стати центром землі - Сіверщини) та Української Держави гетьмана П.Скоропадського. У 1920 роках включений до складу РСФРР.

[ред.] Пам'ятки архітектури

церква св. Івана Предтечі (Предтеченська, 1720)
собор Різдва Христового, або Старий собор (збудований 1617, після пожежі 1677 відновлений у кін. 17 в., тридільний з майстерною обробкою мурів).