Союз Українок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Союз Українок, найбільша жін. орг-ція в Галичині (і на укр. землях взагалі), перейменована (1917) з Жін. Громади, з осідком у Львові. Метою С.У. була активізація жінок, піднесення їхнього осв. і екон. рівня (зокрема, фахового досвіду у ділянці хатнього госпва), суспільної гігієни, суспільно-харитативна праця, участь у світовому жін. русі тощо. Через воєнні події праця С.У. розгорнулася щойно у 1920; 1921 заходами С.У. відбувся заг. жін. з'їзд (по закритті його поль. владою він відбувався далі таємно). С.У. мав триступневу будову: централя у Львові, філії (1937 — 67) по містах і м-ках, кружки (828) по селах; кількість чл. бл. 45 000. 25% укр. сіл у Галичині мали кружки С.У., а належало до нього бл. 5% укр. жіноцтва (для порівняння відсотки товариства «Просвіта» 85 — 15). Територію діяльности С.У. поль. влада обмежила Галичиною. Статут С.У., прийнятий 1917, був змінений 1933.

У першій пол. 1920-их pp. праця С.У. була спрямована на відновлення діяльности по воєнній руїні й на орг. заходи, згодом на приєднання жінок-селянок до С.У. та поглиблення змісту праці. Для здійснення цих завдань і вишколу кадрів, централя С.У. організувала ряд курсів: 1927 п'ятимісячні у Львові (під керівництвом О. Ріпель), 1929 у Коршеві (у співпраці з товариством «Сіль. Господар»), 1932 — орг.-осв. у Львові та ін. 1937 окрім того був курс гром. вишколу. У програму курсів входило ознайомлення з засадами С.У. та з ідеєю кооперації, ведення дитячих садків, вивчення хатнього і городнього господарства, основ гігієни. Випускниці (їх було понад 200) курсів працювали здебільша по філіях С.У., що значно спричинилося до гром. та госп. піднесення жінки-селянки; вони організували (часто з ін. організаціями) фахові курси по м-ках і селах (1937 — 177; у тому ч. 81 куховарський, 13 — хатнього господарства, 53 — трикотажно-в'язальні, 21 крою та шиття, 7 вишивання); цим постійним інструкторкам часто допомагали секції студенток (при Гол. Виділі та по філіях).

Для керування роботою на провінції при Гол. Виділі С.У. діяв ряд фахових референтур, серед ін. госп.-кооп. (нею керувала І. Блажкевич, пізніше І. Гладка), нар. мистецтва (І. Ґурґула), нар. здоров'я (С. Парфанович, С. Коренець), госп. вишколу (Л. Бобеляк, X. Кононенко), вишколу доросту (О. Ціпановська), орг. (О. Кисілевська), харитативна й ін. З 1928 працею С.У. керувала М. Рудницька, яка й була гол. ідеологом укр. жін. руху й реалізатором його настанов.

Серед поодиноких ділянок праці було ширення (в тісній співпраці з Пов. Союзами Кооператив) кооп. свідомости серед сіль. жіноцтва, вишкіл сіль. господинь (з 1935 його вело також товариство «Сіль. Господар»), осв. робота (С. У. влаштовував літ. вечори, доповіді, виставки, відзначав різні річниці) тощо. За допомогою інструкторок ця акція поширювалася на села. 1936 при 36 філіях і 203 кружках існували бібліотеки; тоді ж діяло при кружках 145 гуртків доросту для дівчат 14 — 18 pp., до програми праці яких входили предмети українознавства, основні відомості про кооперацію, нар. мистецтво, хатнє господарство тощо. Філії і кружки С. У. піклувалися літніми дитячими садками, що їх влаштовувала «Рідна Школа», виконуючи підготовну і допоміжну роботу. Для плекання нар. мистецтва вже 1923 з ініціативи Гол. Управи С.У. постала кооператива Укр. Нар. Мистецтво, а потім створено окрему референтуру. У ділянці піднесення гігієни (у співпраці з Укр. Гігієнічним Товариством) влаштовувано доповіді по селах; ведено також куховарські курси, конкурси чистоти хати тощо.

Вид. діяльність С.У. була незначна. Крім інструкцій, календарів, рефератів Гол. Управи та кількох брошур, С. У. видавав журн.: двотижневик «Жінка» (з 1935; ред. М. Рудницька) і популярний ж. для селянок «Українка» (з 1937; ред. М. Струтинська). Членство С. У. широко користувалося також ж. «Жіноча Доля» й ін., що їх видавала О. Кисілевська.

До зростання С.У. спричинився скликаний ним 1934 у Станиславові Укр. Жін. Конґрес (у 50-ліття заснування першого жін. товариства), в якому взяли участь представниці всього укр. організованого жіноцтва. Влаштований у його програмі День Селянки — виступ жінок-селянок в їх мальовничих одягах був могутньою маніфестацією; подібний день згодом влаштувала більшість філій (у 1937 — 10). На конґресі виникла думка створити Світовий С.У., який став би централею всіх укр. жін. організацій, що й здійснено на з'їзді у Львові 1937, але через воєнні події розгорнути працю не вдалося.

Взаємини С.У. з ін. жін. організаціями і гром. централями були назагал добрі. Активізація жінок сприяла праці кожної організації. Натомість світогляд керівництва С.У., оснований на почуттях патріотизму й на суто дем. позиціях та змаганні до більших прав жінки в громаді, не знайшов зрозуміння деяких кат. кіл і також зокрема ОУН, членство якого входило щораз у більшій кількості до управ філій і кружків.

Керівництво С.У. встановило зв'язки з міжнар. жін. організаціями. 1923 С.У. став чл. Міжнар. Жін. Союзу і брав участь у його конґресах у Римі (1923), Парижі (1926), Берліні (1929), Марселі (1933); С.У. мав свою секцію (її очолювала Б. Баран) у Лізі Миру і Свободи (її представниця була на Укр. Жін. Конґресі у Стантславові); кооп. секція С.У. стала чл. Жін. Кооп. Ґільдії і брала участь в її конґресах у Відні (1931), Лондоні (1933) й Парижі (1937).

Взаємини з міжнар. організаціями допомагали у заходах проти терору окупантів на укр. землях. 1924 вдалося М. Рудницькій піднести в закордонній пресі справу вбивства поль. поліцією О. Басараб; 1930 — поставити перед Радою Ліґи Націй і міжнар. жін. організації справу пацифікації в Галичині (представниця Ліґи Миру і Свободи п-ні Шіпшенкє відвідала Галичину); 1933 — справу штучно організованого голоду на Центр. і Сх. Землях тощо.

1938 поль. влада заборонила на кілька місяців С.У.; його працю продовжувала «Дружина княгині Ольги», що мала безпосередні політ. завдання.

Гол. С.У. були: Є. Макарушка (1917 — 22), К. Гриневичева (1923 — 24), М. Білецька (1924 — 25), О.Федак-Шепарович 1925 — 26), М. Донцова (1926 — 27), І. Вітковицька (1927 — 28), М. Рудницька (з 1928). Ін. діячки С.У.: М. Біляк, К. Малицька, Я. Островська, О. Джиджора-Дзьоба, І. Павликовська, М. Білозор, А. Гороховий, Л. Бобеляк, Н. Селезінка та ін.; поміж гол. філій були: А. Рублева, С. Олесницька (Станиславів), М. Веселовська (Стрий), С. Чорпіта (Калуш), М. Мартиник (Старий Самбір), О. Малко (Мости В.), С. Гринів (Бучач), М. Хоптяк (Рогатин) та ін.

С.У. своєю, працею виховав новий тип укр. громадянки, а тим самим зміцнив і поглибив укр. свідомість й укр. стан посідання.

Література: ж. Жіноча Доля, Коломия 1925 — 39; Календарі ж. Жіноча Доля, Коломия 1927 — 31; ж. Жінка, Л. 1935 — 39.