Сковорода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пательня

якщо Ви шукаєте статтю про українського мандрівного філософа Григорія Саввича Сковороду, дивіться тут.

Сковорода́, пате́льня — круглий плаский кухонний прилад для смаження м'яса, яєць, тощо, залізний або алюмінієвий з невисоким круглим бортом, що творить коло.

[ред.] Сковорода як символ, образ

Завдяки борту-колу, залізна сковорода, що часто буває на вогні, грає роль сильного оберегу від нечистої сили. В одному оповіданні типу гоголівського «Вія», парубок щоб сховатися від відьом, сідає на сковороді в печі, і вони його не знайшли. На другий день «київська відьма», як відомо, сильніша від інших, його побачила, але — "не можна його, каже взяти" (М. Сумцов в К. Ст. 1892 р. Ш, 474). Ясно, що сковорода, в якій сидів парубок, відіграла роль чарівного кола.

У другому оповіданні про чоловіка, що сховався від відьми у вівтарі, сів там на камінь і прикрився сковородою, відьма звернулася на дно морське до «видючого каменя» шоб той вказав, де чоловік той сховався. Видючий камінь відповів: «Чоловік той стоїть на камені під залізним небом, якого в світі нема», і скільки відьми не шукали, того чоловіка не знайшли. Окрім «камінної гори» і «залізного неба» чоловіка того охоронило й потрійне чарівне коло, яке він зробив навкруги себе хрестом (Д. Щербаківський в Наук. 36. Київ. 1924, ст. 214).

Завдяки своєму круглому обводові, сковорода має силу стримувати вогонь, нею накритий, як це видно з замовляння, що його проголошували коло вогню: «Помагай - Біг, Митре брате! — Здорова була, моя мати! — Не я твоя мати: твоя мати у вогні, під сковородою сквариться і пряжеться да не розширяється. І ти, Дмитре брате, і скварись, і пряжись да з-під сковороди не розширяйсь: як орел у полі літає, крилами полум'я погашає...» (П. Єфименко, МЗ. ст. 66—67).

Стримувальну силу сковороди видно й з тієї ролі, яку вона відіграє в магічному поборюванні оп'яніння: «Чоловікові, щоб не упитись, треба найти на дорозі верьовку і, зв'язавши кінцями всередину, палити на сковородні, а як верьовка загориться, говорити тричі: «Так, як ця верьовка зав'язана, так би мені, рабові Божому, зав'язало від усякого п'янства мисленого...» Як та верьовка згорить, то давати її пити в будьчім. (Полтавщина, там же).