Сиддхартха Гаутама Будда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Будда Готама, але, можливо, варто це додатково обговорити |
Будда Його ім'я було Сиддхартха, а родове прізвисько Гаутама. Він народився близько 563 р. до Р.Х. біля Гімалаїв, на межі Непала. Батько Сиддхартхи Суддходана був раджою напівзалежного князівства. Мати Сиддхартхи померла через декілька днів після його народження. Раджа, що безтямно кохав її, переніс усе своє почуття на сина. Його рано став тривожити характер дитини. Ще хлопчиком Сиддхартха любив віддаватися неясним мріям: відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи моменти незвичайних просвітлінь. Суддходана вирішив будь-яким способом відвернути сина від його думок і настроїв. Але чи можливо сховати життя від юнака, що з ранніх років замислювався над її таємницями, чи можна сховати від нього ту сумну істину,що усе навколо повне страждання. Легенда розповідає, що якось царевич, гуляючи зі своїм візником Чанною, зненацька побачив старезного старця і, уражений його видом, став розпитувати слугу про старість. Він був приголомшений, дізнавшись, що це спільний уділ усіх людей.
Його охопила відраза до усього, ніщо не могло повернути безпечності дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятними. Це було повстання проти самих основ будови всесвіту, заколот надісторичного значення.
"І от, – розповідав Будда, – покинув я рідний будинок свій заради безпритульності і став прочанином, що здобуває блага на незрівнянному шляху вищого світу". У той час йому йшов тридцятий рік. Вивчивши філосовскі системи і зрозумівши, що вони не можуть розв'язати його проблем, що мучили, захотів звернутися до йогів–практиків. Потім, покинувши своїх наставників, Гаутама усамітнився в джунглях, для того, щоб самому безстрашно кинутися дорогою самокатування. І от, в один прекрасний день, коли після багатогодинної нерухомості він намагався піднятися, ноги, на жах друзів , що спостерігали цю сцену, відмовилися його тримати, і Гаутама замертво повалилася на землю. Усі вирішили, що це кінець, але сподвижник був просто в глибокій непритомності від виснаження. Відтепер він вирішив відмовитися від марного самокатування.
Щасливий випадок допоміг йому. Дочка одного пастуха, змилувавшись над аскетом, принесла йому рисової юшки. Гаутама прийняв її милостиню і вперше за довгий час втамував свій голод. Весь день він відпочивав у тіні квітучих дерев на березі ріки, а коли сонце почало сідати, влаштував собі ложе серед коренів величезного баньяна і залишився там на ніч. І отут відбулася найвизначніша подія в житті Гаутами. Роки роздумів і мук, шукання і самозречення, весь його внутрішній досвід, що надзвичайно удосконалив душу, – усе це зібралося воєдино і дало плід. Явилося довгоочікуване Пробудження. Раптово Гаутама з незвичайною ясністю побачив усе своє життя і відчув загальний зв'язок між людьми, між людством і незримим світом. Весь Всесвіт став перед його поглядом. І усюди він бачив швидкоплинність, текучість, ніде не було спочинку, усе неслося в невідому далечінь, усе у світі було пов’язано, одне відбувалося після іншого. Таємничий надлюдський порив знищував і знову відроджував живе. Ось він – “будівельник хати”! Це Тришна – спрага життя, спрага буття. Це вона обурює світовий спочинок. Сиддхарті здавалося, що він є присутнім при тому, як Тришна знову і знову веде до буття втікшого від нього. Тепер він знає з ким треба боротися, щоб знайти порятунок від цього страшного світу, повного плачу, болю, скорботи. Відтепер він став Буддою – тим, хто Пробудився ...”
