Святовит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Святовит

Святовит (Свантевіт, Свєнтовіт), ім'я гол. божества зах.-слов. племени ранів, що його 4-гранна і з 4 обличчями статуя з рогом тура в руці і з мечем збоку стояла у його святині в Арконі на о. Руяні (Рюґен). Саксонець Письменний, данський історик так описує його вигляд: "У самому храмі стояв великий, переважаючий ріст людський, кумир, з чотирма головами, на стількох же шиях, з яких дві виходили з грудей і дві до хребта, але так, що з обох передніх і обох задніх голів одна дивилася праворуч, а інша ліворуч. Волосся і борода були підстрижені коротко, і в цьому, здавалося, художник погоджувався зі звичаєм руян. У правій руці кумир тримав ріг з різних металів, що щороку звичайно наповнявся вином з рук жреця для гадання про родючість наступного року; ліва рука, якою кумир спирався на бік, уподібнювалася луку. Верхній одяг спускався до берців, що складені були з різних сортів дерев і так мистецьки були з'єднані з колінами, що тільки при уважному розгляданні можна був розрізняти фуги. Ноги стояли нарівні з землею, їхній фундамент зроблений був під підлогою. У невеликому віддаленні видні були вузда та сідло кумира з іншими приналежностями. Спостерігача найбільше уражав меч величезної величини, піхви та черен якого, крім красивих різьблених форм, відрізнялися серебряною обробкою"

Культ Святовита як бога війни, сонця й вогню проіснував серед ранів до завойовання Руяну данцями 1168. За здогадом Нідерле, Святовит був місцевою формою заг.-слов. Сварога і був спершу богом сонця, згодом війни. З С. дослідники ідентифікували початково т. зв. Збруцького ідола, 4-гранну й 4-лику статую, знайдену 1848 у Збручі (див. Міфологія).