Романицький Борис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Романицький Борис Васильович (31 березня 1891), с. Чорнобаї, Черкащина - 24 серпня 1988, Львів) - визначний український режисер і актор школи П.Саксаганського
На сцені з 1913 р.
Після закінчення Муз.-Драматичної Школи ім. М.Лисенка грав у Товаристві Українських Акторів під орудою І.Мар'яненка (1916) і Держ. Нар. Театрі (1918-1922)
З 1922 р. співзасновник і мист. керівник Театру ім. М.Заньковецької, спочатку мандрівного, з 1931 р. стаціонарного у Запоріжжі, з 1944 р. — у Львові, де працював актором і режисером.
[ред.] Постановки
- «Розбійник Кармелюк» Л.Старицької-Черняхівської
- «Чужі люди» В.Винниченка
- драми Я.Мамонтова («Рожеве павутиння», «Княжна Вікторія», «Республіка на колесах», «На камені горить» та ін.)
- "97" М.Куліша
- драми І.Кочерги («Фея гіркого мигдалю», «Марко в пеклі»)
- «Родина щіткарів» М.Ірчана
- «Місія містера Перкінса» О.Корнійчука
- «Олекса Довбуш» Л.Первомайського
- «Мала перемога» В.Собка
- драми О.Левади («Камо», «Остання зустріч»)
- «Примари» Г.Ібсена
[ред.] Найкращі ролі
- Святослав («Сон князя Святослава» І.Франка)
- Карл Моор («Розбійники» Ф.Шіллера)
- Акоста («Урієль Акоста» К.Ґуцкова)
- Отелло (в одноіменній п'єсі В.Шекспіра)
Автор книги «Український театр у минулому і тепер» (1950).