Рибне господарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ри́бне господа́рство, галузь нар. господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та ін. водяних організмів у природних і штучних водоймах. Р. г. дає цінні харч., кормові, лікарські й техн. продукти. У сучасній термінології в УРСР Р. г. поділяється на рибальство (P.), що маэ завданням ловити рибу і добувати морського звіра, та рибництво — збереження і поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних. Р. може бути пром. або аматорське (див. Рибальський спорт). Пром. Р. ділиться на океанічне, морське, прибережне і на внутр. водоймах (річках, оз., ставках, водоймищах). На Україні Р. г. було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та ін. грец. колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запор. Січі Р. г. було одним з основних промислів запорожців. Про рибне багатство України згадують подорожні М. Литвин (1550). Ґ. Боплан (1630-47), Ґ. Ржончинський (1721) та ін. У 19 в. надмірний і хижацький вилов риби зменшив рибне багатство України, хоч уведено контроль над виловом риби й засновано риборозплідники (у Рос. Імперії охоронні заходи застосовано вперше у 1771, але перші «Правила рыболовства» видано щойно 1878; у Польщі рибальські справи нормувала «Ustawa rybacka» з 1932). Тому щорічний вилов риби у ріках Центр. і Сх. Укр. Земель за час з 1900 до 1914 зменшився приблизно на пол. — зокрема вилови цінних і рідкісних риб, а деякі види їх загинули. 1913 вилов риби, здобич морських звірів і морепродуктів на території сучасної УРСР становили 37100 т, або 3,7% всього СРСР (190 млн т). 80% видобутку риби в УРСР припадало на моря, 20% — на річки. Після зменшення вилову риби і морського звіра в 1916 — 23 він став збільшуватися і досяг 1940 139 100 т (див. також таблицю). У 1930-их pp. здійснено колективізацію Р. г.

Вилов риби, здобич морського звіра, китів і морепродуктів

| Роки | СРСР тис. т | УРСР тис. т | у % до СРСР

1913 | 1 051 | 37,1 | 3,5

1928 | 840 | 44,7 | 5,3

1932 | 1333 | 126,4 | 9,5

1940 | 1404 | 139,1 | 9,9

1945 | 1 125 | 59,8 | 5,4

1950 | 1 755 | 190,3 | 10,8

1955 | 2 737 | 246,1 | 6,6

1960 | 3541 | 535,8 | 15,2

1965 | 5 774 | 589,4 | 10,2

1970 | 7900 | 891,1 | 9,9

Після повторного занепаду Р. г. у 1941-44 (1945 видобуто лише 59800 т риби) воно швидко зростає завдяки вдосконаленню метод вилову риби і добування морського звіра, модернізації рибопром. фльоти і поповненню її найновішими типами суден (риболовними травлерами різних видів, плавучими базами тощо), введенню розшукової гідроакустичної апаратури, збільшенню й якісному поліпшенню рибоводних і меліоративних заходів (зокрема у внутр. водоймах, серед ін. поліпшення видового складу пром. риб, забезпечення процесу розмноження риб тощо), розбудові рибних пристаней і рибної промисловості. Чимале значення мало поширення Р. трохи далі від берега на відкриту частину Чорного м. (Чорне море дуже бідне на рибу), значно більше на світові океани (від 1958) і добування китів у водах Антарктики та їх переробку.

Розвиткові Р. г. на Україні, зокрема у внутр. водоймах, допомагають н.-д ін-ти: Укр. н.-д ін-т рибного господарства у Києві, створений 1030, Київ. відділ Всесоюзного Ін-ту для проектування рибогосп. споруд, Озово-Чорноморський н.-д ін-т морського рибного господарства і океанографії в Керчі, Ін-т біології півд. морів AH УРСР у Севастополі (з 1963), Озівський н.-д. ін-т рибного господарства в Ростові на Дону, Ін-т гідробіології АН УРСР (створений 1932 на базі Київ.-Дніпровської біологічної станції) та ін. Ці установи вивчають санітарний стан річок, питання ставкового Р. г., гідробіол. режим водосховищ, гирлові ділянки річок і лимани; приділяють увагу розселенню та акліматизації різних риб і безхребетних у внутр. водах тощо.

Океанічне і морське Р. в СРСР і УРСР належить держ. підприємствам, які мають велику пром. фльогу, рибопереробні, судноремонтні верфі та ін. Добування риби у прибережних смугах морів і у внутр. водоймах належить в основному риболовецьким колгоспам (подеку.ди радгоспам), які діють за статутом рибальської аргілі з 1939. На Україні їх було на 1970 — 109, гол. на узбережжях морів, на Дніпрі й Дунаї і його водосховищах. Рибальські колгоспи добувають щороку бл. 1,5 млн кг риби (20 — 25% івилову в УРСР); вони об'єднані у рибоколгоспспілки.

Р. г. у всьому СРСР відає Мін-во Р. г. в Москві, якому підпорядковане Мін-во Р. г. в УРСР. Заг. керівництво Р. г. у ставках та водоймах України здійснює створене при Раді Мін. УОСР Гол. управління Р. г. внутр. водойм Укр. РСР. Вилов риби, добування морського звіра, китів і морепродуктів в УРСР за місцями вилову у 1969 такий:

Місце вилову | 1000 т | %

Світовий океан | 419,0 | 61,7

Озівське і Чорне м. | 139,5 | 20,6

Внутрішні води | 119,9 | 17,7

у тому ч.:

річки | 67,6 | 10,0

озера | 2,3 | 0,3

ставки | 30,0 | 4,5

водойми | 20,0 | 2,9

Разом | 678,4 | 100,0

Води України мають бл. 200 (за ін. даними — 180) видів риб: 110 у річках, 180 — у морі (бл. 90 видів живуть і в прибережних частинах Озівського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є пром.; кілька десятків не мають пром. значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед пром. ледве бл. 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.

Риби внутр. водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, оз. чи стазах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть одночасно і в річках і в лиманах; прохідні (осетри, білуга, оселедець та ін.), що частину життя проводять у морі, частину — в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла рік ділянках м. і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Р. на внутр, водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очистки вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов.

Річкове Р. г. мало на Україні до поч. 19 в. найбільше значення. Серед рік України основне рибогосп. значення мають Дніпро (з його приток — гол. Прип'ять і Десна), дол. Дунай, менше Дністер, Бог, Дінець і Кубань. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними пром. видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу дол. Дунай — 71 вид, серед них більше пром. значення мають: білуга, осетер, севрюга, чечуга (стерлядь), сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря. Кубань має 52 види риб (у тому ч. лише кілька з них мають пром. значення).

Чимало риб має Бог, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у сер. — бл. ЗО), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофавна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та ін. види, що живуть у текучій воді; у нижній — плітка, червоноперка, окунь, бичок, чехоня, лящ" та ін.); Дінець — 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку ролю у відтворенні рибних запасів великих річок відограють їхні притоки.

Крім риб, властивих фавні України, у деяких річках трапляються риби, завезені з ін. країн (голубий окунь, сомик, ґамбузія). За останні роки ведуться досліди над акліматизацією сигів; з далекого сх. завезено для акліматизації білого і чорного амура, амурського сазана, білого та пістряного товстолобика.

Озерне господарство зосереджене перев. на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер заг. площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому ч.: лящ, плітка, червоноперка, щука, окунь, лин, карась, йорж, карликовий сом; пром. рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Вод,на площа основного фонду наддунайських озер є бл. 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: сазан, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, червоноперка, бички, тюльки, верховодка та ін.

Найінтенсивнішою формою Р. г. є ставкове. Ставковий фонд УРСР (бл. 22 000 ставків) становить лише бл. 170 000 га водної площі, з них зариблено бл. 75 000 га; щорічний вилов риби у них — бл. 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність держ. ставків (1970) — 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового Р. г. є короп, холодноводного — пструг (гол. у горах).

У ставковому Р. г. розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивности риби. На Україні виведено дві породи коропа — укр. лускатий і укр. рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і пром. схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового Р. г. площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають. Для штучного риборозведення існує 8 форельних рибоводних зав. у Карпатах та 1 у Криму, 2 форельні ферми у Волинській та Тернопільській обл., товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий зав. на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Кахівському і Кременчуцькому водоймищах.

У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі Р. погіршало. У великих водосховищах, організовано Р. г. нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля б. Дніпропетровського (а згодом й ін.) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на півн. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км2), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (бл. 40 кг) мають Кахівське і Кременчуцьке водосховища. Добування риби здійснюють рибоколгоспи кількох рибокомбінатів. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зариблення ріки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для Р. г. мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін.

Морське Р. охоплює чорноморський та озівський р-ни. Найбільше значення має озівський р-н; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Гол. місця вилову — гирла Дону й Кубані та Керчияська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрізькій затоці. Пром. продуктивність Озівського м. дуже велика — до 80 кг/га. В Озійському м. зустрічається бл. 80 видів Іі підвидів; найбільше пром. значення мають: тюлька, хамса, бички, судак, лящ, таїраня, сазан, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін. Пересічний річний вилов риби в усьому Озівському м. (тобто в УРСР і в Рос. СФСР) у 1960-их pp. був 170 000 т (у 1893 — 89000, 1910 — 34000, 1930 114000).

За останній час він сильно зменшується через занечищення м. і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Озівського м. у межах УРСР працюють Генічезський, Жданоеський і Керчинський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозав.

Чорне м. у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150 — 200 м). На відміну від Озівського м.. у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види.

У прилеглих до Чорного м. водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуто промисел прісноводного рака (1969 - 455,5~т).

Тепер найбільше значення має океанічне Р. (80% вилову риби і "морського звіра), хоч вояо почало розвиватися щойно з 1958. Йому приступні всі невтральні води морів і океанів, але основними р-нами Р. і китобійного промислу є Антарктида. У зв'язку з надмірною інтенсифікацією вилову і значним його зменшенням, освоюються (в Індійському океані й б. берегів Антарктиди) нові р-ни і об'єкти риболовлі. Рибопром. фльота (1966 — 50 океанічних суден, 1960 — 3) працює у тісній взаємодії з фльотилією розшукових суден наук.-пром. розвідки, а також обслуговуючою фльотою, до складу якої входять 25 великих рефрижераторних і приймально-транспортових суден УРСР. У океанічному Р. в улові риби переважають такі види, як ставрида, сардинела, сардини, скумбрія, мерлуза, хейк, нототенія, тунець тощо. Дедалі більшого розвитку набуває промисел креветок, Лянґусгів, кальмарів, а також нерибних морепродуктів (напр., водоростів).

1946 організовано китобійну антарктичну фльотилію «Слава» (28 715 т), 1959 — також фльотилію «Радянська Україна» (43 800 т), що базуються в одеському порту. Нині вони становлять китобійну антарктичну фльотилію «Радянська Україна», до якої належить китобаза «Радянська Україна» і 20 китобійних суден. Вона оперує на півд. від 40° півд. шир. навколо Антарктики і належить до більших фльотилій світу. За останні pp. зменшується вилов китів.

Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Озівського морів і над Дніпром. Гол. йото центри: Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Жданов, Бердянське, Вилкове, Гевічеське, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровське, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.

На поч. 1971 в УРСР діяло 181 риболовне, рибообробне і рибопереробне підприємство. Найбільші з них: Керчинське управління антарктичного P., Ceваетспільське управління тралової фльоти, управління антарктичної китобійної і риболовної фльоти в Одесі, Жданоеський рибоконсервний комбінат, Керчинський рибоконсервний зав.. Бердянський, Севастопільський та ін. рибоконсервні комбінати. Хоч вилов риби і морського звіра досяг 1970 р. 891 100 т, продукти рибної промисловості не покривають попиту населення, і Україна примушена довозити рибу з ін. р-нів СРСР.

Споживання риби й рибопродуктів на душу населення в УРСР було: 1960 — 9,7 кг, 1965 — 12,5 кг, 1969 — 16,9 кг (в СРСР відповідно — 9,9, 12,6, 15,8 кг). Пропорція риби до м'яса становить 1 : 2,8.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Наук. праці Укр. н.-д. ін-ту рибного господарства (17 випусків). К.;
Короткий Й. Риби і рибний промисел на природних водоймах малогр рибальства УРСР. К. — X. 1951;
Марченко О., Короткий І. Визначник прісноводних риб УРСР. К. 1954;
Борисов П., Богданов А. Сырьевая база рыбной промышленности СССР. М. 1955;
Slastenenko E. Karadeniz havzazi baliklari — The Fishes of the Black Sea Basin. Істамбул 1955 — 56;
Амброз А. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского лимана. К. 1956;
Жарський Е. Річкове рибне господарство гор. Дністра. Нью-Йорк 1958;
Мурін Д. Питання економіки і організації рибного господарства. К. 1960;
Галусин П., Карпенко І., Кубарський І. Рибництво — важливе джерело продовольчих ресурсів. Л. 1965;
Просяний В., Соловей А., Шпет Г, Рибництво. К. 1966;
Сысоев Н. Экономика рыбной промышлєнности СССР. М. 1960.
Томашевська С. Рибна промисловість Півд. екон. району. Розміщення продуктивних сил Укр. РСР, респ. міжвідомчий зб., випуск 9. К. 1970.