Реріх Микола Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Реріх. Гості.

Микола Костянтинович Реріх (9 жовтня 1874, Петербург - 13 грудня 1947) - художник, археолог, мандрівник і письменник з всесвітньо визнаним ім’ям. Закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв (учень А. Куїнджі), з 1909 акад.; працював також в Україні в галузі монументального мистецтва; з 1920 перебував у США та Індії. 1903-06 за ескізами Реріха виконано дві мозаїки («Покрова») для церкви у с. Пархомівці на Київщині, 1910 мозаїки для Троїцького собору Почаївської Лаври.

Микола Реріх у юному віці перебував під впливом таких видатних україністів свого часу як Шевченко, Гоголь, Куїнджі, Костомаров, Мордовцев, Микешин. Останній підмічає незвичайні художні здібності у Миколи, дає перші уроки малювання і переконує батька віддати хлопця в ту ж художню Академію, у якій вчився і жив Т.Г.Шевченко, меморіальну майстерню якого утримував Микешин. В ній же Микешин давав і перші уроки Миколі. Там Реріх почув і побачив твори Шевченка. Вони його вразили назавжди. "Кобзар" став настільною книгою для Реріха. Він провезе її потім з собою по всьому світу і вперше познайомить з "Кобзарем" Індію. Ось що розповів старший син Реріхів, Юрій, під час перебування у Києві в січні 1959 року: "Кобзар" належав до улюблених книжок батька і часто читався в сімейному колі Реріхів. Батько впродовж всього життя дуже любив Шевченка". Реріх багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський - писав Реріх на схилі життя. [1]

Микола Реріх народився в 1874 році в Петербурзі у сім'ї юриста. Там же закінчив гімназію, а потім, юридичний факультет університету і паралельно Академію мистецтв по класу професора А. І. Куінджі.

Знання історії, захоплення археологією і етнографією дали йому можливість вільно писати картини на теми Древньої Русі, створюючи жанр історичного пейзажу. Глибокий сприйнятливий природній розум, поєднаний із постійним поповненням знань і вражаючою працездатністю, дозволили Миколі Костянтиновичу ще у молоді роки стати енциклопедично освіченою людиною.

Роздуми Реріха як історіка і філософа були направлені на вивчення спільності коренів культур Заходу і Сходу. В 20-х роках, на основі отриманих раніше запрошень, М.К. Реріх організовує виставки своїх картин в Швеції, Данії, Центральній Європі, а потім в Америці. Виставки принесли художнику світову славу. В Нью-Йорку був створений музей і культурний центр ім. М. К. Реріха. Саме в Америці набрала реальних форм ідея художника про Центрально-Азіатську експедицію.

Експедиція тривала чотири з половиною роки. За цей час були зібрані колекції, записані древні перекази та легенди Сходу, які дали можливість співставити їх зміст із європейськими сагами, билинами, піснями і дійти до висновку про спільність коренів двох регіонів і єдність індо-європейської культури.

Ніхто, мабуть, не зробив так багато за своє життя, як Микола Костянтинович і його дружина Олена Іванівна. Понад сім з половиною тисяч живописних полотен, дванадцять книг складної філософської системи “Жива Етика”, багаточисельні літературно-філософські твори, організація різних культурних закладів у Європі та Америці, враховуючи відомий Музей М. Реріха в Нью-Йорку, дві великі експедиції, організація Інституту Гімалайських досліджень в Кулу (Індія), з якими співпрацювали найвидатніші вчені світу, починаючи з Альберта Ейнштейна і закінчуючи академіком М.І.Вавіловим.

М. К. Реріх був ініціатором Пакту про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів. При сучасному здичавінні і знищенні залишків культурних досягнень великого минулого , його постать піднімалась як напружений докір, як останній символ творця і співця, що кличе до Краси вічної.

Картини М.К.Реріха духовний злет художника, здатного фарбами на полотні піднімати глибокі філософські проблеми, які хвилювали і будуть хвилювати людство, допоки існує життя на Землі.Дивлячись на його роботи, відчуваєш печать вічності і мудрого спокою, велич і значимість.

В театральному мистецтві М.К.Реріх здійснив революцію. Разом із Бенуа (французький художник) сприяли тому аби театрально-декоративне мистецтво стало самостійним жанром поряд із акторським, режисерським, музичним. Слава Реріха-художника перекрила славу Реріха-поета. А між тим, літературна творчість Миколи Костянтиновича є не лише своєрідним вираженням його світогляду, але й оригінальним явищем російської літератури початку ХХ ст. Творчість М.К.Реріха несе у собі відлуння синтезу двох великих культур Західної і Східної.

Пафос реріхівського мистецтва в перетворені людини, в розширенні та витонченні свідомості, в закликах слідувати шляхом світла. Реріх поєднує найновіші дослідження науки і древні вірування. Для нього не існує часу плинного, істини тимчасової. Устремління у Вічність характерна риса творчості Реріха.

ПАКТ РЕРІХА, ЗНАМЕНО МИРУ

Багато з тих, хто близько знав Миколу Костянтиновича Реріха, називали його життя справді незвичайним. Всесвітньовідомий художник, академік живопису, він створив понад сім тисяч картин, фресок, мозаїк для громадських будівель і храмів. Яскравим був його внесок у театрально-декораційне мистецтво.

Духовна скарбниця людства поповнилась не тільки художніми полотнами М. К. Реріха, а й його літературно-філософською спадщиною, що складає 27 томів, не рахуючи численних нарисів та статей. М.К. Реріх був відомий також як мандрівник і вчений, що зробив вагомий внесок в археологію і етнографію, у філософію і правознавство, в історію мистецтва, культури і релігій. Він був почесним членом ряду культурних і наукових організацій багатьох країн і відзначений численними нагородами!

Особливу роль в житті великого художника становила його широка громадська діяльність. Зокрема, з іменем М.К. Реріха пов'язаний один з найбільш гуманних рухів XX століття, пройнятий ідеєю миру між народами і відомий як Пакт Реріха, Знамено Миру. Девіз цього руху "Мир через Культуру" наголошував на необхідності міжнародного захисту як у воєнний, так і в мирний час освітніх і культурних установ, духовних скарбів людства, втілених у пам'ятках історії і культури. Протягом усього свого життя М.К. Реріх став на захист всього, що створене людським генієм і повинне бути збережене для майбутніх поколінь. Мислитель і художник настійно звертав увагу світової громадськості на те, що знищення надбань культури підриває основи, на яких зростає духовність.

На підтримку Пакту Миру, Пакту Культури виступали глави урядів, представники високого духовенства і громадськості. Рух по просуванню ідей Пакту ширився у всьому світі, мав численних послідовників. Недарма, коли у Білому Домі представники 21 країн у присутності президента США підписали Міжнародний Договір по охороні Художніх і Наукових Установ, Місій і Колекцій, відомий відтоді як Пакт Реріха, президент Ф. Рузвельт відзначав глибокий духовний зміст, закладений у цьому Договорі.

Його неминучу значимість підтвердила пізніше, у 1954 році, скликана з ініціативи ЮНЕСКО міжурядова конференція в Гаазі, в основу роботи якої було покладено Пакт Реріха і прийнято відповідну Конвенцію. Світова громадськість виступила на підтримку реріхівської ідеї міжнародної солідарності у справі захисту світових надбань культури. Пакт, підписаний у розширеному вигляді у Гаазі, був ратифікований шістдесятьма країнами, в тому числі й СРСР.

В історії бувають дати, які можна назвати вікопомними. Реріхівський Пакт Миру було підписано у Білому Домі у квітні 1935 року. М.К. Реріх завжди твердив, що хоч війну, як вияв людського здичавіння, на жаль, не можна заборонити, їй можна протиставити злиту воєдино всенародну волю. Через десять років, у травні 1945-го, давши відсіч озвірілому фашизму, народи нашої країни змогли відсвяткувати Велику Перемогу, їхня непорушна єдність наочно довела, що збереження миру на землі має стати найнеобхіднішим і священним обов'язком.

У Пакті Реріха пропонувалося захист всенародних надбань мистецтва і науки здійснювати під міжнародне визнаним прапором Знаменом Миру. Це мало свідчити про міжнародну нейтральну територію і надавало право на особливий захист з боку держав і народів, що домовились між собою. Звичайно, М.К. Реріх розумів, що подібно до того, як нелегко втілювався у життя замисел Червоного Хреста, так тільки поступово люди зрозуміють свою відповідальність за збереження спільних цінностей і досягнуть взаєморозуміння. Стимулом для цього служитиме Пакт і Знамено Миру.

Для Знамена Миру М.К. Реріх не випадково обрав символічний знак, відомий народам світу ще з далекої давнини. Це три близько розташованих круги, що утворюють звернений догори трикутник символ еволюції на тлі вічності, єдності минулого, сучасного і майбутнього. Три круги символізують також фізичний, ментальний і духовний світи, а ще - неподільні складові культури: науку, релігію, мистецтво.

Цей знак, як писав М.К. Реріх, можна зустріти на старовинних іконах, священних предметах монастирів, на стародавній зброї, печатях, монетах...

Розгорнемо, наприклад, велетенську епопею "Літопис руський" (за Іпатським списком) документальне першоджерело про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від незапам'ятних часів до кінця XIII ст. Серед 570 вміщених тут документів-ілюстрацій привертає увагу зображення монет Х-ХІ ст. златник і срібник Володимира Святославича. На них можна побачити той же знак: три круги у формі зверненого догори трикутника. Знак, що уособлює високий символ, тримає у правій руці князь Володимир Святославич, названий православною церквою святим і рівноапостольним. Адже саме за життя святого рівноапостольного Володимира, князя Київського, тисячоліття тому й відбулося Хрещення Русі.