Ранґи військові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ранґи військові — ранґи різних ступенів, що надаються зверхньою військ. владою військовослужбовцям, відповідно до їхньої кваліфікації і фахової підготовки. Той, хто має будь-яку ранґу, є уповноважений до виконування командних функцій над ін. військ. особами, у точно визначеному обсязі. У теперішньому війську військові ранґи поділяються на класи: рядові, підстаршини, молодші й булавні старшини, генерали і адмірали. У сер. існує бл. 20 військ. ступенів, що їх відмітні знаки носять на плечах або на комірі, на рукавах, а також на шапках і шоломах.

Під час укр. державности 1917 — 21 у січні 1918 заведено вперше за Центр. Ради військ. ранґи, що покривалися точно з виконуваними обов'язками: козак, ройовий, чотовий, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, полковник, отаман бриґади, отаман дивізії, корпусу, армії. Означення службових ступенів — на правому рукаві вище ліктя галунові стрічки (шеврони). У липні 1918 під час гетьманату введено нові службові ступені, з відзнаками на плечах: рядовий, гуртковий, ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, значковий, сотник, військ. старшина, полк., ген.-хорунжий, ген.-значковий, ген.-бунчужний.

Остаточно у березні 1920 були установлені в Армії УНР одностайні військ. ступені, означувані на комірі: рядові — (1) козак, (2) муштровий козак; підстаршини — (3) гуртковий, (4) ройовий, (5) чотовий, (6) бунчужний; кандидат на старшину — (7) підхорунжий; молодша старшина — (8) хорунжий, (9) поручник, (10) сотник; булавна старшина — (11) підполковник, (12) полковник; генерали — (13) ген.-хорунжий, (14) ген.-поручник, (15) ген.-полк., (16) гол. отаман (див. табл.). За гетьманату у липні 1918 усталено старшинські ранґи у військ. фльоті: (1) корабельний ґардемарин, (2) мічман, (3) ляйтенант, (4) старший ляйтенант, (5) капітан 2 ранґи, (6) капітан 1 ранґи, (7) контрадмірал, (8) віцеадмірал, (9) адмірал. (Див. табл.).

Вже з самого поч. організації Укр. Гал. Армії — у листопаді-грудні 1918 була впроваджена номенклатура укр. військ. ступенів, як також укр. військ. термінології, розвинутої у 1914 — 18 в Леґіоні УСС, у якому укр. мова була службовою. Розпорядком Держ. Секретаріяту Військ. Оправ ЗО УНР 30 квітня 1919 устійнено Р. в. та їх відзнаки у всій УГА: рядовики — (1) стрілець, (2) старший стрілець; підстаршини — (3) вістун, (4) десятник, (5) старший десятник, (6) булавний старший десятник; кандидат на старшину — (7) підхорунжий; молодша старшина — (8) хорунжий, (9) чотар, (10) поручник, (11) сотник; булавна старшина: (12) отаман, (13) підполк., (14) полк.; генерали — (15) ген-чотар, (16) ген.-поручник, (17) ген.-сотник. (Див. табл.). В УГА існувала ще тимчасова найвища підстаршинська ранґа — бунчужного або заступника старшини відповідно до австр. ранґи «оффіцірсштельфертретер». Вони виконували обов'язки молодшої старшини і їх підвищувано до ранґи хорунжого або чотаря, не іменуючи вже нових.

Про Р. в. у княжому і коз. війську див. гасла: Військова старшина, Генерельна старшина, Десятський, Козацька старшина, Сотський, Старшина козацької артилерії, Тисяцький.