Полабська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Полабська мова — вимерла слов'янська мова, належить до групи західнослов'янських мов.

Полабська мова найбільш близька до польської і разом із нею, а також славіно-померськими говірками і кашубською мовою, умовно включена до так званої лехитської підгрупи західнослов’янських мов (за ім’ям легендарного засновника Польщі — Lech).

Назва мови походить від слов’янської назви ріки Лаба (пол. Łaba, чес. Labe і т.д.).

[ред.] Ареал

Була поширена до першої половини 18 ст. на лівому березі ріки Лаба (Ельба) у німецькому князівстві Люненбурґ (тепер округ Люхов-Даненберґ землі Нижня Саксонія у Німеччині), де й були записані пам’ятки цією мовою, а також на теренах півночі сучасної Німеччини (Мекленбурґ, Бранденбурґ, Шлезвіґ).

Ареал розповсюдження полабської мови межував із серболужицькими (сорбськими) діалектами на сході Німеччини.

[ред.] Особливості

Архаїчні риси:

збереження носових звуків [ą] і [ę]: pętь > pąt
збереження у дієвідміні аориста та імперфекта.

Іновації:

дифтонгізація закритих голосних [i] > [ai], [u] > [au], [y] > [oi]: blizko > blaisk, duša > dausa, ryba > roiba
зміна слов'янского [о] в [ü], [ö]: dobryi > dübre, koza > t'öza (вплив німецької мови)
зміна слов'янского [а] в [о]: sam > som, jabloňa > joblünia (вплив німецької мови)
зміна слов'янских [g], [k] у м'які [d'], [t']: gora > d'öra, kuchar > t'auchior
плутання [š] та [s] в залежності від діалекту: širokyi > sarüt'e, але slyna > šlaina
редукція прикінцевих голосних: lěto > let, спрощення у відмінах.