Період (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пері́од (грец. περίοδος — кружний шлях, обертання, чергування) - невелика закінчена музична побудова, що входить до складу крупніших форм, або має самостійне значення. Основна функція періоду - викладення відносно закінченої музичної думки (теми). Термін "музичний період" застосовується переважно стосовно творів гомофонно-гармонічного складу, в той час як стосовно поліфонічних форм (напр. у фуг) та значної частини музики другої половини 20 століття, написаної з використанням новітніх композиторських технік, цей термін не вживається.

[ред.] Структура

Зустрічаються періоди різної структури. Одна з них може бути визначена як основна, нормативна. Це період, в якому виникає симетрія двох складаючих його пропозиція. Вони починаються однаково (або подібно), а завершуються різними кадансами, менш завершеним в першому і більш завершеним в другій. Як правило, перша пропозиція закінчується на домінанті, а друге - на тоніці, хоча, як виключення, співвідношення кадансів може бути протилежним. Зустрічаються також періоди з однаковими кадансами.

В залежності від музичного матеріалу пропозицій, що входять до складу періоду, розрізняють періоди повторної структури (з однаковою мелодичною основою обох пропозицій) та періоди неповторної структури (з різною мелодичною основою обох пропозицій).

В окремих випадках період може й не поділятися на пропозиції, проте побудова залишається періодом, якщо вона викладає певний тематичний матеріал і займає у структурі цілого таке саме місце, як і нормативний період. Існують також періоди, що складаються з трьох пропозицій з різним співвідношенням тематичного матеріалу

[ред.] Тональний план

В залежності від тонального плану, розрізняють однотональний період, що завершується в тій самій тональності, в якій почався та модулюючий, в якому друга пропозиція кадансує в іншій тональності, частіше домінантової сфери. Модуляція динамізує форму, відтак модулюючий період застосовується як елемент більш крупних форм.

[ред.] Метрична основа

Важливу роль грає метрична основа періоду. Типовою для багатьох стилів і жанрів європейської музики є квадратна структура, при якій кількість тактів в кожній пропозиції та в кожному періоді дорівнює ступеню числа 2 (4,8,16 і т.д.). Квадратна структура виникає завдяки постійній зміні сильного і слабкого тактів.

Проте симетрія двох квадратних пропозицій може бути порушена розширенням останнього. Так виникають розширені періоди (4 + 5, 4 + 6, 4 + 7 і т.д.). Рідше зустрічається скорочення другої пропозиції. Існують періоди, в яких неквадратна структура виникає не через подолання квадрату а сама по собі, як властивість, притамана даній музиці. Співвідношення тактів при цьому може бути різним (5 + 5, 5 + 7 і т.д.)

[ред.] Виникнення і еволюція

Період виник в європейській професійній музиці в епоху зародження гомофонного складу, що прийшов на зміну поліфонічному (16-17 століття). Велику роль у його формуванні відігравали народні й битові танцювальні та пісенно-танцювальні жанри. Звідси й тенденція до квадрату, що складає основу танцювальної музики. В цьому відобразилася і національна специфіка музичного мистецтва західно-європейських країн, в пісенному фольклорі якіх також переважають квадратні структури. В той же час для протяжних пісень схыдно-слов'янських народыв квадратні структури не характерні, що відобразилося перш за все на творчості російських класиків - М.Мусоргського, С.Рахманінова.

Починаючи з Ф.Шопена, період використовується не тільки як частина більш крупної форми, але й як форма самостійного твору. В вокальній музиці період часто використовується як форма куплету в пісні. Проте існують і некуплетні романси, написані у формі періоду (напр. С.Рахманінов - "Здесь хорошо")