Острозький Костянтин-Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Острозький Костянтин-Василь Костянтинович (1527 - 24 лютого 1608) – князь (син Острозького Костянтина Івановича), український магнат, воєвода київський, маршалок Волинський, видатний політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої. Володів на Правобережній Україні і в Галичині величезними маєтностями, які давали щорічно прибуток понад 1 млн. злотих. О. був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 р. Коли вигасла династія Ягеллонів (1572 р.), О. був одним з можливих кандидатів на польський престол, згодом і на московський після смерті останнього Рюриковича царя Федора Івановича 1598 р. (О. був споріднений з московськими Рюриковичами). Він був великим оборонцем православної віри і провідником опозиції під час Берестейської унії 1596 р., хоча у принципі не був противником з’єднання Східної і Західної Церков. Незважаючи на те, що він брав участь у боротьбі проти повстань К.Косинського і С.Наливайка, які розгорнулися у його володіннях, О. підтримував зв’язки з українською козаччиною, за що й був звинувачений польською шляхтою. Особливо велику роль О. відіграв у культурно-національному відродженні України. Він був засновником шкіл (у Турові 1572 р., Володимирі-Волинському 1577 р.) зокрема, Острозької школи (1576 р.) і друкарні в Острозі (бл. 1577 р.). О. згуртував навколо цих закладів визначних діячів культури (Г.Смотрицький, Клірик Острозький, З.Тустановський, Д.Наливайко, І.Федоров та ін.), які розпочали українське культурно-національне відродження. Заходами О. І.Федоров видрукував першу повну Біблію церковно-слов’янською мовою (Острозька Біблія) 1581 р.