Маренка запашна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Маренка запашна

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Gentianales
Родина:	Маренові (Rubіaсеае)
Рід:	Galium
Вид:	Маренка запашна (Galium odoratum L.)

Маренка запашна (Galium odoratum L.; Asperula odorata L.) Місцева назва - смілка запашна. З родини маренових - Rubіaсеае. Багаторічна трав'яниста рослина (10-30 см заввишки) з тонким, повзучим кореневищем, пахне, як кумарин. Стебло прямостояче, нерозгалужене, чотиригранне, гладеньке. Листки сидячі, нижні лопатоподібні, в 4-б-членних кільцях: верхні листки ланцетні, гострокінцеві з шорстким краєм, у восьмичленних кільцях. Квітки у верхівковому малоквітковому суцвітті, що складається з трьох півзонтиків, зібраних у щиткоподібну волоть. Квітки білі, правильні, невеликі. Чашечка непомітна, віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, до середини чотирироздільний. Тичинок чотири (п'ять), маточка одна, зав'язь нижня, двогнізда, стовпчик двороздільний з головчастими приймочками. Плід - розпадний кулястий горішок, вкритий гачкуватими щетинками.

Росте маренка у листяних, рідше мішаних лісах. Рослина тіньовитривала. Цвіте у травні - червні. Утворює куртини, зарості. Поширена на Поліссі, в лісостепових районах, лівобережному Степу, Розточчі - Опіллі, Карпатах. Заготовляють її у районах поширення.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, медоносна, кормова, харчова, фарбувальна і декоративна рослина.

У народній медицині використовують як проносний, сечогінний засіб, який сприяє розчиненню і відходу піску і каменів у жовчновидільних шляхах, жовчному міхурі та в нирках, при аритміях серця, водянці, водобоязні, при гострих катарах шлунка і кишок, як пом’якшувальний засіб при кашлі, як заспокійливий і снотворний засіб. Зовнішньо використовують у вигляді припарок при фурункулах, ранах, висипах на шкірі. Рослина містить кумариновий глікозид (що надає їй приємного запаху), дубильні речовини, ефірну олію, смоли, застосовують для ароматизації тютюну, білизни.

У гомеопатії застосовують есенцію із свіжої рослини, зібраної в період цвітіння.

Як медоносну рослину її охоче відвідують бджоли. На пасовищах її поїдають всі види худоби. Маренку запашну використовують для ароматизації лікерів, горілок, пива, вин, чаю, сирів, для приготування безалкогольних напоїв. Свіжі і сухі листки та стебла використовують для надання приємного смаку салатам, овочам, компотам і солодким стравам. Корені дають червону фарбу. В декоративному садівництві маренку використовують для масових посадок у затінених місцях. Іноді сухі стебла маренки використовують замість нафталіну.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Збирають повністю всю рослину під кінець цвітіння і пізніше, зриваючи або зрізуючи стебла ножицями. Швидко сушать у затінку або печах при температурі 40-50°. Висушені пагони складають у коробки, вистелені папером і зберігають у сухому місці (у вогкому місці швидко чорніє) .