Магнітна сприйнятливість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Магнітна сприйнятливість (найчастіше позначається χ_m) характеризує здатність речовини намагнічуватись під дією зовнішнього магнітного поля:

де

- вектор напруженості магнітного поля;

- вектор намагніченості середовища.

(Наведена формула справедлива лише у випадку статичного (постійнго у часі) магітного поля у середовищах, що не мають властивості магнітного гістерезису).

У залежності від значення магнітної сприйнятливості речовини класифікуються наступним чином:

При χ_m < 0 — речовина є діамагентиком

При χ_m > 0 — речовина є папрамагентиком

При χ_m > > 1 — речовина є феромагентиком.

Магнітна сприйнятливість пов'язана з магнітною проникністю:

μ_r = 1 + χ_m.

В анізотропних середовищах магнітна сприйнятливість є тензорною величиною, внаслідок чого вектори напруженості магнітного поля та намагніченості середовища можуть бути неколінеарними.