Магнітна проникність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магнітна проникність (найчастіше позначається літерою μ) пов'язує між собою вектори індукції та напруженості
статичного магнітного поля:
.
(дана формула справедлива лише для статичного, тобто незмінного у часі, магнітного поля в середовищах, що не мають властивостей магнітного гістерезису).
Величина μ у попередній формулі має назву абсолютної магнітної проникності і обчислюється як добуток магнітної проникності вакууму μ0 та відносної магнітної проникності середовища μr:
- μ = μ0μr.
Магнітна проникність вакууму μ0 є константою, що залежить від вибору системи одниниць. Відносна магнітна проникність середовища μr залежить від властивостей речовини, з якої утворене це середовище і пов'язана з магнітною сприйнятливістю χm:
- μr = 1 + χm.
У залежності від величини відносної магнітної проникності, речивони класифікуються наступним чином:
- При μr < 1 — матеріал є діамагентиком
- При μr > 1 — матеріал є парамагентиком
- При μr > > 1 — матеріал є феромагентиком.
У магнітна проникність анізотропних середовищ є тензорною величиною, внаслідок чого напрямки векторів індукції та напруженості магнітного поля можуть дещо відрізнятися один від одного.