Магнетотактичні бактерії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магнетотактичні бактерії (або МТБ, англ. MTB) — група бактерій, виявлена у 1960-х роках, шо проявляє особливу здатність орієнтуватися відносно магнітних ліній магнітного поля Землі. Термін магнетотаксис був введений для описання явища руху мікроорганізмів у відповідь на магнітні характеристики оточення.
Зміст |
[ред.] Введення
Перший опис магнетотактичних бактерій з'явився в 1963 році в публікації Інститута Мікробіології Університету Павії написаного Салваторе Белліні [1]. Спостерігаючи болотні опади під мікроскопом, він звернув увагу на групу бактерій, які очевидно орієнтувалися в одному напрямку. Він зрозумів, що ці мікроорганізми рухаються згідно напряму до північного полюсу і назвав їх «магнетотактичними бактеріями».
Перше повідомлення магнетотактичних бактерій у науковому журналі з'явилося в 1975 році у вигляді статті Річарда Блейкмора, мікробіолога Океанографічного інститута у Вудс Холі, в журналі Science, який так само спостерігав бактерій, здібних до пересування в певному напрямі: Блейкмор зрозумів, що ці мікроорганізми слідують за напрямком магнітного поля Землі, з півдня на північ, і тому ввів термін «магнетотаксис» [2].
Ці бактерії були темою багатьох експериментів: вони навіть були надіслани у космос, щоб вивчити їх магнетотактичні властивості у відсутності гравітації, але остаточний висновок не був досягнутий [3].
Чутливість магнетотактичних бактерій до магнітного поля Землі є результатом факту, що ці бактерії формують в межах клітин ланцюжки кристалів магнітних мінералів; у всіх магнетотактичнтх бактеріях повідомлені відкладення або магнетиту, або грейгиту. Ці кристали, а іноді ланцюжки кристалів, можуть бути збережені в геологічних породах як магнітні скам'янілості. Найстаріші відомі магнітні скам'янілості мають вік у 1,9 млрд. років (сланці Ганфлінта) [4]. Існують ствердження їх існування на Марсі, засновуючись на формі частинок магнетиту з марсіанського метеориту ALH84001, але ці заяви дуже сумнівні [5].
[ред.] Біологія
Існують кілька різних морфологій (форм) МТБ, які крім того відрізняються числом, розтагуванням і типом «бактеріальних магнітних частинок» (БМЧ), які вони містять [6]. МТБ можуть бути підрозділені на дві категорії, згідно тому, чи вони воробляють частинки магнетиту (Fe3O4) або грейгиту (Fe3S4), хоча деякі види здібні до створення обох типів частинок. Магнетит має магнітний момент втричи більший за грейгит [5].
Магнетит-виробляючі магнетотактичні бактерії зазвичай знаходяться в киснево-безкисневій перехідній зоні (OATZ), зоні переходу між багатою киснем і бідною на кисень водою або опадами. Можливо, що еволюційна перевага володіння магнетотактичною системою пов'язується із здатністю ефективно орієнтуватися в межах цієї зони різких хімічних градієнтів, замінюючи три-вимірний погук одно-вимірним (див. підрозділ «Магнетизм» нижче для опису цього механізму). Деякі види магнетотактичних бактерій можуть виробляти магнетит навіть в анаеробних умовах, використовуючи оксиди азоту, нітрати або сульфати як кінцевий акцептор електрону. Грейгит-виробляючі магнетотактичні бактерії звичайно строго анаеробні [7].
Зараз вважається, що МТБ еволюціонували протягом ранньої Протерозойської ери, оскільки збільшення кількості атмосферного кисню скоротило кількість заліза, розчиненого в океанах. Організми почали зберігати залізо в деякій формі, а це внутріклітинне залізо було пізніше пристосоване для формування магнетосом і вокористування їх для магнетотаксиса. Ці ранній МТБ, можливо, брали участь в утворенні перших клфтини еукаріотів [4]. Біогенний магнетит, не так сильно відмінний від магнетиту магнетотактичних бактерій, був також знайдений у вищих організмах, від евгленових водоростей, до деяких риб, птахів і людини.
Магнетотактичні бактерії утриимують свої магнітні частинки в ланцюжках, як це дуже добро видно на мікро-зображеннях бактерій роду Magnetospirillum. Магнітний диполь клітини — сума дипольних моментів всіх БМЧ, звичайно достатній, щоб пасивно орієнтувати клітину і подолати випадкові сили броуновського руху водного оточення [7]. При наявності більш ніж одного ланцюжка, міжланцюжкові сили відштовхують ці структури до краю клфтини, визиваючи тургор [5].
Різноманіття МТБ проявляється високим числом різних морфотипів, знайдених в природних зразках води або опадів. Зазвичай спостерегаємі морфотипи включають сферичні або еліптичні клітини (коки), паличковидні (бацили), зігнуті (вібріони) і спіральні (спірілли) різного розміру. Один з найбільш унікальних морфотипів — багатоклітинна бактерія відома як Багатоглітинний магнетотактічний прокаріот (БМП, MMP). Не дивлячись на їх морфологію, всі вивчені МТБ рухомі за допомогою джгетиків і мають характерну для грам-негативних бактерій структуру клітинної стінки. Розташування та число джгутиків відрізняється і може бути також полярним, двополюсним або в пучковим.
Інша риса, який показує значну різноманітність, — розташування магнетосом усередині бактеріальної клітини. У більшості МТ магнетосоми вистроєні у ланцюжках різних за довжиною та числом магнетосом уздовж довгої осі бактерії, яка є магнітно найефективнішою орієнтацією. Проте, дисперсний розподіл або кластери магнетосом зустрічаються в деяких МТБ, звичайно на одній стороні клітини, який часто відповідає місцеположенню джгутика. Окрім магнетосом, в МТБ зустрічаються велики гранули, що містять елементарну сірку, поліфосфати або ролі-β-гідробутурат.
Найчастіше у природних зразках, особливо зразках опадів, зустрічаються МТБ кокової форми, що мають два пічка джгутиків на частково плоській стороні. Цей характерний «білофотрофний» вигляд дав назву запропонованому роду «Bilophococcus» для цих бактерій. На відміну від них, два морфологічно відмінні типи МТБ регулярно спостерігаються в природних зразках, але ніколи не були ізолювані в чистій культурі, — БПМ і велика паличка, що містить значну кількість магнетосом у формі гачків (Magnetobacterium bavaricum).
[ред.] Магнетизм
Фізично, розвиток магнітного кристалу управляється двома чинниками: один намагається вирівняти у одному напрямку магнітні моменти молекул в кристалі, а інший скорочує магнітну силу кристала, дозволяючи прикріплення молекули з протилежним магнітним моментом. У природі це викликає існування магнітних доменів, розміром приблизно 150 нм для магнетиту, в межах кожного домену молекули мають близьку орієнтацію, але змиінюють її на межі між доменами. Тому макроскопічно залізо не магнітне у відсутності прикладного поля. Так само, надзвичайно маленькі магнітні частинки не проявляють намагнічення при кімнатній температурі, їх магнітний момент безупинно змінюється тепловим рухом [5]. Натомість, індивідуальні кристали магнетиту в МТБ мають розміри між 35 і 120 нм, тобто достатньо великі, щоб мати помітний магнітний момент, при тому залишаючись в межах одного домену [7].
[ред.] Посилання
- ↑ Bellini, Salvatore, "Su di un particolare comportamento di batteri d’acqua dolce", 1963. Instituto di Microbiologia dell'Universita di Pavia.
- ↑ Blakemore, Richard. «Magnetotactic Bacteria», 1975. Science 190: 377—379.
- ↑ Urban, «Adverse effects of microgravity on the magnetotactic bacterium Magnetospirillum magnetotacticum», 2000 Acta Astronautica Elsevier
- ↑ 4,0 4,1 Chang, S. R. and J. L. Kirschvink. «Magnetofossils, the magnetization of sediments, and the evolution of magnetite biomineralization», 1989. Annual Review of Earth and Planetary Sciences 17: 169—195.
- ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Cat Faber, Living Lodestones: Magnetotactic bacteria, Strange Horizons, 2001
- ↑ Schüler, Dirk, «The biomineralization of magnetosomes in Magnetospirillum gryphiswaldense», 2002 Int. Microbiology
- ↑ 7,0 7,1 7,2 Bazylinski, Dennis, «Controlled biomineralization of magnetic minerals by magnetotactic bacteria», 1995 Chemical Geology Elsevier
