Літописи новгородські
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЛІТОПИСИ НОВГОРОДСЬКІ - (див. також Літописи) коло літописних пам'яток, що об’єднуються місцем їх створення у Великому Новгороді. Найдавнішою пам'ятнкою новгородського літописання є так званий Новгородський перший літопис (далі - Н I), відомий в двох редакціях - старшій (Н I ст.) і молодшій (Н I мол.). Старша редакція представлена Синодальним списком XІІІ-XІV ст. (це найдавніший рукопис, що дійшов до нас, з літописним текстом), а молодша збереглася в списках починаючи із сер. XV ст. Синодальний список, що складається з двох різночасних частин - кінця XІІІ ст. і 2-ї чв. XІV ст., - дефектний: у ньому втрачений початок; оповідання охоплює період з 1016 до 1333 р. (приписки, зроблені різними почерками, доводять виклад до 1352 р.). Текст Н I мол. близький до Н I ст., але продовжує його до 30-40-х рр. XV ст. В Н I мол. відбилося так зване Початкове зведення кінця XІ ст., що передував створенню Повісті временних літ. Очевидно, він же знаходився й у втраченій частині Н I ст. Питання про час його включення залишається поки спірним. Характерними рисами Н I є підкреслено місцеве, новгородське коло інтересів літописців, простота стилю, демократичність мови, що отразили ряд діалектизмів (див. давньоновгородський діалект).
Наступний етап новгородського літописання відбився в так званому Новгородському Карамзінському Літопису, що обривається на 1428 р. Цей літопис, що складається з двох добірок звісток, зберігся в єдиному списку кінця XV ст. і залишається дотепер невиданим. Значення цього пам'ятника визначається тим, що тут уперше новгородський літописець виявляє помітну цікавість до подій не тільки місцевих, а й східнослов’янських. У завершеному вигляді ця тенденція реалізується в Новгородському ІV літописі (далі - Н ІV; називається умовно четвертим згідно з тим порядком, у якому публікувалися новгородські літописи при першому виданні 1841 р.). Укладач Н ІV - очевидно, літописець архієпископа Євфимія II (1429-1458) - використовував Новгородський Карамзінський літопис, коригуючи її за Н I і доповнюючи іншими статтями. Н ІV відома в двох редакціях - старшій і молодшій, текст яких подібний до 1428 р. Деякі списки Н ІV продовжують виклад подій до останнього року Новгородської республіки (1478 р.). Особлива редакція Н ІV - Новгородський V літопис - була доведена до 1446 р. У ній помітне прагнення знову повернутися до традиційної лінії новгородського літописання з переважним інтересом до місцевих подій.
Падіння Новгородської республіки перервало на час літописання, відновлене лише в XVІ ст. У 1539 р. у Новгороді було складене, очевидно, по велінню архієпископа (згодом митрополита всея Русі) Макарія літописне зведення, основане на Н ІV і продовжуюче її ориґінальними звістками. Цей пам'ятник називають Новгородським літописом Дубровського (або Н ІV за списком Дубровського). Ще один Н. л. XVІ ст. - новгородський ІІ (далі - Н ІІ), доведений до 1572 р. включно, - є по суті незавершеною заготовкою, у якій зібрані виписки з різних літописів без дотримання хронологічного порядку. Особливо цікаві в цьому пам'ятнику звістки 1568-1572 р., що містять цінні відомості по історії опричнини в Новгороді. Наприкінці XVІ - поч. XVІІ ст. був складений Новгородський Уваровський літопис, друга частина якого (починаючи з 1500 р.) заснована на незбережених новгородських джерелах. Після створення цього пам'ятника складання літописних зведень у Новгороді надовго припинилося, мабуть, у зв'язку з загальним занепадом культурного життя міста після московської окупації, опричнини та зведення Новгорода до провінції у Московській державі. Поновлення новгородського літописання в 70-80-х рр. зв'язано, імовірно, з діяльністю патріарха Іоакима, якому належала ініціатива створення Новгородського III літопису (далі - Н ІІІ). Від первісного вигляду Н ІІІ походить Новгородський Забілинський літопис, доведений до 1679 р., від якого, своєю чергою, походить Новгородський Погодинський літопис, створений у 80-90-х рр. XVІІ ст. Особливість Н. л. ост. чв. XVІІ ст. - поява в них систематичних посилань на джерела і навіть елементи критики джерел, як в українських пам’ятках того часу, що знаменують початок нового ставлення творців літописів до своїх творів.
[ред.] Видання
ПСРЛ.— СПб., 1841.—Т. 3 (Н I Н II, Н III); СПб., 1842.—Т. 4. — (Н IV); 2-е изд.— Пг.; Л., 1915—1929 (Н IV, Н V); М., 1965.—Т. 30 (Н II); Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов.— М.; Л., 1950.
[ред.] Література
Шахматов А. А. Обозрение летописных сводов XIV—XVI вв.—М.; Л., 1938.—С. 128-132, 182-207, 371; Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение.—М.; Л., 1947.—С. 197-215, 444- 450; Азбелев С. Н. Новгородские летописи XVII века.—Новгород, 1960; Клосс Б. М. Летопись Новгородская первая // Словарь книжников.— Вып. 1.— С. 245-247; Зиборов В. К. Летопись Новгородская II // Там же.— Вып. 2, ч. 2.—С. 51; Лурье Я. С.; 1) Летопись Новгородская IV // Там же.—С. 51-52; 2) Летопись Новгородская Дубровского // Там же.— С. 52-54; 3) Летопись Новгородская Карамзинская // Там же.— С. 54-55; 4) Летопись Новгородская Хронографическая // Там же.— С. 55- 56.
