Коронарія зозуляча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коронарія зозуляча

Корона́рія зозу́ляча, зозу́лин цві́т (лат. Lychnis flos-cuculi L.)

Зміст

1 Ботанічні характеристики
2 Походження назви
3 Естетичні характеристики
4 Поширення

[ред.] Ботанічні характеристики

Багаторічна рослина висотою 30—70 см. Стебла прямостоячі, вгорі галузисті. Нижні листки видовжено-лопатеві, верхні — вузьколінійні. Квітки зібрані в рідкі суцвіття. Чашолистків і пелюсток по 5. Кожна пелюстка довжиною до 2,5 см, глибоко розсічена на 4 частки. Цвіте у червні — серпні.

[ред.] Походження назви

Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає "корона" (квітка рослини схожа на корону). Видова назва складається з двох латинських слів, у перекладі — "[[[квітка]]]" і "зозуля".

На стеблі коронарії (у вузлах) є краплі рідини, схожої на піну (звідси назва рослини — "зозулячі сльози"). Якщо обережно здути рідину із стебла, можна побачити на ньому маленьку зелену личинку пінявки — дрібної комахи, яка виділяє рідину і в ній живе. Запилюється коронарія зозуляча нічними метеликами і бджолами, які прилітають до неї за нектаром і пилком.

[ред.] Естетичні характеристики

Чудова декоративна рослина. На луках часто росте великими ділянками, які справляють сильне враження під час масового цвітіння.

[ред.] Поширення

Росте на вологих луках, на болотистих місцях поодиноко або групами по всій Україні.

На Україні в дикому стані росте коронарія шкіряста (лат. С. coriacea (Moench) Schischk. ex Gorschk.) — багаторічна рослина, опушена м'якими білими волосками, з великими поодинокими червоними квітками, яку часто вирощують у культурі. Культивують ще коронарію халцедонську (лат. С. chalcedonica L.), квітки якої здебільшого червоного кольору.