Катерина Арагонська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Катери́на Агаро́нська (1485—1536)

Катерина Арагонська прибула до Англії в 1501 році. Їй було 16 років і и вона повинна була стати дружиною спадкоємця трону Артура — сина короля Генріха VII. Таким чином, король хотів убезпечити себе від Франції й підняти авторитет Англії серед європейських держав.

Катерина була молодшою донькою іспанського короля Фердинанда і королеви Ізабелли, і у випадку війни з Францією, тієї б довелося воювати на два фронти. Артуру на момент вступу у шлюб виповнилося тільки 14 років. Він був хворобливим, хворим на сухоту юнаком. І через рік після весілля вмер, не залишивши спадкоємця, тому що в інтимні відносини так і не вступив. Катерина залишилася в Англії молодою вдовою, а фактично як заручниця, тому що до цього моменту її батько ще не встиг виплатити повністю її посягу, а до того ж платити, здається й не збирався. У такій невизначеності вона прожила наступні вісім років.

У неї не було нічого окрім титулу принцеси-удови, невеликого, майже злидарського утримання (але тільки по королівських мірках, звичайно) і супроводу, який винятково складався із дворян-іспанців, які приїхали разом з нею. Вона була тягарем і для короля Англії Генріха VII і для свого батька короля Фердинанда. Її матінка — відважна королева Ізабелла вмерла, а сестра Іоанна, з якою Катерину зв’язувала близька дружба, спочатку писала листи, а потім і зовсім перестала.

Порятунок вона бачила в зреченні від мирської суєти й звертанню до Бога. У двадцять років вона поринула у суворий аскетизм — постійні пости і меси. Хтось із придворних, побоюючись за її життя, написав Папа Римському. І від нього негайно прийщов наказ: припинити самокатування, оскільки воно могло бути нетезпечним для життя й, крім усьго іншого, могло в наслідок перешкоджати здатності до материнства.

І по суті, ті ж державні меркування, що й при шлюбі Катерини й Артура, посприяли одруженню Генріха — молодшого сина короля Англії, що була старше нареченого на шість років. Переговори щодо їхнього щлюбу почалися ще при житті Генріха VII і продовжилися після його смерті. Катерина стала королевою Англії через два місяці після сходження на престол Генріха VIII. Однак перед вінчанням Гунріху довелося одержати дозвіл Папи — Юлія.

Церковний закон забороняв шлюби (згодом саме на підставі незаконності шлюбу й буде побудований шлюборазлучний процес), але Папа Римський дав англійському королю спеціальний дозвіл, тому що Катерина й Артур фактично чоловіком і дружиною так і не стали.

Про першу вагітність королеви було оголошено в червні, незабаром після вінчання. Однак пологи були передчасні, і Катерина народила мертву дівчинку. Але про це не поспішали повідомляти. Генріх продовжував підтримував слух про роди королеви, що наближаються, а Катерина, потираючи бажанню короля, також приховувала, хоча на сповіді зізналася, що була вігітна двійнею й лише одну дитину втратила передчасно.

Вона боялася викликати на себе гнів свого батька Фердинанда і, тому сповістила про це тільки після того як знову була вагітна.

Рабісну подію затьмарила новина про те, що чоловік ій невірний. Перша подружня зрад відбулася із сестрою герцога Бекінгема, що із чоловіком жила при дворі. Про це незабаром стало відомо. Потім між герцогом і королем пішла сварка, і смертельно ображений герцог покинув двір, а Коханка відправлена до монастирю. Для королеви це також не стало таємницею, і між нею й невірним чоловіком намітилася тріщина. Проте це не завадило короліві народити дитину. Принц з’явився на світ у перший день нового року і за це був названий «новорічним хлопчиком».

Радості було без межі. Із приводу народження спдкоємця Генріх улаштував багаті свята, але дитина була слабка і через кілька тижнів померла.

Через два роки після смерті «новорічного хлопчика», Генріх вирішив воювати з французами, він прагнув слави видатного воєначальника. Регентшою він залишив Катерину. У той час, користуючись відсутністю короля, шотландські лорди під керуванням Якова IV перейшли границю Англії.9 вересня 1513 року шотландці були розгромлені на пагодбах під Флодденом. Яків був вбитий. Катерина пишалася цією перемогою, і незабаром король одержав від неї подарунок — закривавлену сорочку шотландського короля.

Через тиждень після битви Катерина народила мертвого хлопчика, а через рік з невеликим вона знову народила хлопчика, який через кілька днів помер. Її вік наближався до тридцяти.

У смерті дітей Генріх обвинувачував дружину. Проте деяка провина лежата й на його роду. Із семи дітей короля Генріха VII троє вмерли в дитинстві, а принц Артур ледь дожив до юності. Наступна вагітність королеви протікала нормально. І 18 лютого вона народила дівчинку. Її нарекли Марією.на відміну від попередніх дітей Катерини, вона пережила небезпечні перші тижні й виглядала цілком здоровою.

Марія Тюдор народилася під час трауру. Батько Катерини — Іспанський король Фердинанд помер. Ця звістка досягла берегів Англії перед самими родами, тому королеві цю новину не повідомили. Дізнавшись про смерть батька, Еатерина дуже горювала, однак, не того, що любила батька, а тому, що з його смертю розірвалися останні зв’язки з іспанією, яка звлишилася світлим спогадом з дитинства.

Після народження Марії Катерина ше раз була вагітною. Проте і ця вагітність закінчилася народженням мертвої дитини.

Генріх був розчарований. Він хотів спадкоємця. До того ж між ним і королем Франції був укладений договір, що по досягненні дофіном Франції віку 14 років, Марія вийде за нього заміж. Серед домовленостей було і так, що у випадку, якщо у короля не буде спадкоємців чоловічьої статі, королевою пысля нього стає донька. Неможливим здавалося як і то, що жінка буде керувати країною, так і те, що Англія може перейти під владу Франції.

У той час король зоводить роман з фрейліною королеви — Єлизаветою Браун. Вона не єдина його інтрижка за останні роки, але саме вона народила йому сина — Генрі, що тепер може стати серйозною перешкодою на шляху дочки Катерини до престолу.

В 1527 році Генріх вирішує розлучитися з катериною. Він все ще прихильний до неї, однак, не втрачає надії мати законних спадкоємців, яких королева йому подарувати вже не зможе. На цей момент їй виповнилося вже за сорок. Він наполягає на анулюванні шлюбу, пояснюючи його незаконністю. але цьому противиться племінник Катерини Карл V — король Іспанії. І під його тиском папа дозволу не дає.

Генріх наполягає, він закоханий у молоду фрейліну Анну Болейн і має намирі одружитися з нею одразу після розлучення. Він намагався тиснути на Катерину, вимагаючи її згоди, але королева лише плакала і згоди не давала. Так у взаємних сперичаннях пройшло два роки. Генріх втрачав терпіння і заявив, якщо шлюб не буде анульований, «влада папського престолу в Англії буде анульована». Але бажаного результату так і не домігся.

Ці роки були для Катерини найважчі.король розлучив її з донькою, віддалив від неї самих відданих людей, наводнивши свиту шпигунами й зрадниками, відібрав її коштовноста, і тепер у них хизувалася його коханка Анна Болейн, вона тепер жила в апартаментах королеви. В травні 1533 року Генріх одружився з Анною. Він так і не отримав згоди ні Папи Римського, ні Катерини. Було вирішено, що з того часу, влада Папи на Англію не розповсюджується. Генріх оголосив себе головою Церкви (з 1534 року), а шлюб з Катериною недійсним.

Народ любив королеву Катерину, вулиці міста наводнили пасквілі й листівки, що паплюжили Анну.суддям і поліцеським було наказано карати кожного, хто буде пагано озиватися про нову дружину короля.

Катерина цього шлюбу не визнавалає вона продовжила називати себе королевою і на всі погрози відповідала, що вона законна дружина короля Англії.

Ще два роки Катерина провела в невідомості. Їй не давали бачитися з донькою. Проте, незважаючи на всі лиха і її серці залишилося місце для любові до чоловіка. Вона писала Папі, благаючи не забувати його про Генріха та Марію.

Мешкала вона в невеликій кімнаті, вікна якої виходили на кріпосний рів Є наповнений протухлою водою, і запущений мисливський парк Кимболтона. Світу її складали три фрейліни, півдюжини покоївок і кілька відданих іспанців, що догладали за господарством.

В 1535 році вона захворіла, як стало потів відомо, невиліковно.

7 січня 1536 року Катерина відчула, що померає. Вона встигла надиктувати заповіт, за яким усі грощі, які мала, вона залишала своїм наближеним. Дочці вона заповіла свої хутра й золоте намисто, що входило до її посягу, привезеного з Іспанії.також вона написала останньго листа до Генріха. У ньому вона благала його не забувати доньку, нагадувала про своє законне становище й говорила, що все ще любить йогоє любила его. Помоливщись за нього й Марію, Катерина померлаю. Вона хотіла бути похованою в монастирі ордена францисканців, але, тому що кілька років тому орден був заборонений, цього не трапилося. Все її майно було описане. Генріх не виконав більшості заповіту. Він забрав собі шахи з слонової кості й конторку для листуванняє. Анна ж прихватила скриньку для зберігання грошей, лавочку із слонової кості і ріг для вина прикрашений античними фігурамиє

Похорон відбувся через два тижні. Катерину Аргонську поховали в абатстві Солтрі.

Література: К.Эриксон. Мария Кровавая. М.: АСТ — 2002 г. 637с. Всемирная история в лицах. Позднее средневековье. Под ред. Бутромеева В. П.,М.: Олма-прес, 1998 г. 319с.