Кам'яний Брід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кам'яний Брід смт., Баранівського району, Житомирської області, розташоване за 80 км. від Житомиру, 21км. від Баранівки, 25 км. від Новограда Волинського. і 13 км. від смт. Довбиш. Селище міського типу з 1938 року. Знаходиться у 30 км від залізничної станції Курне та магістралі Житомир - Новоград-Волинський.

Довкола Кам.Броду розташовані такі села як: Тартак, Жовте, Дібровка (в народі називана Дерманка ).З усіх сторін Кам.Брід оточений мішаними лісамию. Через Кам. Брід протікає річка Лісопілка (в народі наз.Немелянка).Також в Кам. Броді є санаторій, в якому відпочивають діти постраждалі в наслідок Чернобильської Аварії.Ще в є два карєри, з яких колись видобували каміння (зараз вони заповненні водою).І як би не згадати про Православну Церкву, яку люди вибудували власними коштами і руками.Також в Кам. Броді є кілька невеличких протестаньських громад і секта Свідки Єгови (секта,тому що вони не вірять в Ісуса Христа, що не дає їм права зватись християнами). В Кам’янобрідській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на даний момент навчається близько 500 учнів, будівля школи двоповерхова, частина якої була побудована ще перед Другою світовою війною.

Дорога, яка пролягає через Кам'яний Брід, викладена бруківкою, її протяжність від смт. Довбиш до села Рогачів 21 км.

Більшість населення для пересування по селищу користується велосипедами. Для вантажних перевезеннь досі часто застосовується гужовий транспорт.

[ред.] Історія Римо – Католицького Костелу в Кам’яному Броді під патронатом св. Терези від Дитятка Ісус

Сучасний костел

Обеліск воїнам, що загинули під час Великої Вітчизняної війни біля стін Кам'янобрідського фаянсового заводу

Римо – католицький костел в Кам’яному Броді існував ще до Другої Світової Війни. Знаходився він з правого боку при в’їзді до Кам. Броду (скорочена назва від Кам’яний Брід) зі сторони Довбиша. Відомо, що цей костел в 1931 році обслуговував отець (ксьондз) Велик Павел Гнатович, який на постійно проживав в м. Новоград Волинський (Зв’ягель). В 1945 році костел в Кам. Броді обслуговував отець Яновський з Житомира, а коли він захворів, то отець Щипта (також з Житомира).

Костел був замкнений в 1958 році на розказ комуністичної влади. Речі, які служили до Літургії, людьми були перевезені до костелу в с. Слобода. Хоча костел і був замкнений, однак люди збирались на молитву по домівках, а в неділю і свята їздили, хто міг і хто мав чим їхати на Службу Божу в такі місцевості як: Житомир, Полонне, Новоград Волинський, Слобідка.

Також в даному часі з послугою до Кам’яного Броду приїздив отець Вітко, пробощ (парох) з Новограда Волинського. Служба Божа тоді правилась на католицькому цвинтарі (в Кам. Броді є три цвинтарі: католицький, православний і єврейський).

Зараз по цьому костелі залишилось лише місце. Правдоподібно костел був зруйнований комуністичною владою. Осінню 1990 року для римо – католиків в Кам. Броді було дуже велике свято, бо перший раз за багато років в цій місцевості відправлялась Служба Божа. Люди приготували шопу, поставили стіл, який накрили білою скатертиною. В кам’яному Броді проживає близько 3 тис. мешканців, і понад половина з них має католицьке коріння. Першим пробощем в Кам. Броді був отець Станіслав Фірут SAC. Він також побудував костел, плебанію (дім де живе священик). Костел був посвячений 24 вересня 1991 року єпископом києво – житомирської єпархії Яном Пурвінським. Постійних прихожан в парафії налічується близько 300 осіб, 100 з яких це діти і молодь. В парафії працюють також сестри паллотинкі, вони провадять катихези (наука релігії) для дітей, провадять кухню для вбогих, доглядають за порядком в костелі.

З 1996 по 1999 рік в Кам. Броді був проваджений постулат для кандидатів до Товариства Отців Паллотинів. В травні 2000 року для мешканців Кам’яного Броду було ще одне знаменне свято, в Житомирському кафедральному соборі вище згадуваним єпископом Яном Пурвінським був висвячений перший священик з цієї парафії, який має на ім’я отець Віталій Горбатих SAC (на даний час він навчається в Римі, закінчує писати докторську дисертацію з канонічного права). Після отця Станіслава Фірута SAC пробощем у Кам. Броді був о. Віктор Матушевський SAC. А зараз пробощем є о. Андрій Муха SAC. Як вікарії (заступники пароха) в Кам’яному Броді працювали такі священики: о. Андрій Бафельтовський SAC, о. Франциск Гомульчак SAC, о. Віктор Циран SAC, о. Андрій Муха SAC, о. Януш Гаврих SAC, о. Станіслав Кантор SAC і брат (монах) Іван Березін SAC.

Боже, благослови парафії в Кам’яному Броді.

[ред.] Історія Кам’янобрідського Фаянсового Заводу

Завод заснований в середині 60-х років ХІХ століття і був власністю графині Яблонської і графа Тишкевича. Спочатку завод виготовляв різний медичний посуд, настінні прикраси і невеличкі вироби для домашнього вжитку з фарфору і напівфарфору. На початку другої половини ХІХ ст. завод був орендований австрійською сімєю Айзика Земелевича Кусмана, яка пізніше, в 1876 році заснувала Кам’янобрідське фарфорове виробництво дорогоцінних речей з використанням німецьких технологій, саксонських деко лей і фарб. Продукцію реалізували в Польщу, Німеччину, Австрію та інші країни Європи. Через сто років в 1954-1964 роках, завод перейшов на виготовлення фаянсової продукції. Після реконструкції в 2000 році номенклатура продукції відновилась. Теперішній асортимент представлений фаянсовими тарілками, наборами столових і кавових сервізів, сувенірними і різними виробами сучасних форм, які користуються попитом в Україні і за її межами.